Тула

Тульська область, Росія, серпень 2012
Google Карти, Яндекс.Карти

Дивіться також: Тула ​​в 2011 році.

У самому центрі зберігся район старого міста, що складається з будинків 300—100 річної давності, і що знаходиться, в основному, у незадовільному стані — будинки обшарпані, у багатьох вибиті стекла і ніхто не живе. На фотографії вулиця з чудовою назвою — вул. Металістів. Наприкінці видно одну з веж Тульського кремля.

На щастя, цей район потроху реставрують.

Деякі вулиці виглядають цілком добре, але їм не вистачає життя — дерев, клумб, лавок (і ще ці квадратні склопакети).

А можна просто пройти пару кроків або змінити ракурс, і погляду відкривається вже таке:

Сподіваюся, коли я буду тут наступного разу, це місце покращає, а на місці пустирів не збудують «футуристчного торгово-розважального центру».

Найжахливіша будівля Тули це, без сумніву, обласна адміністрація, побудована в 1984 році за проектом Є. Розанова. У центрі величезного порожнього простору стоїть велетенський сірий блок, що ніяким чином не вписується в оточення (малоповерхове старе місто, кремль, собори), і давить його своїми розмірами і верхньою нависаючою частиною. При першому погляді на цю будівлю навіть трохи здригаєшся — асоціюється з укріпленою цитаделлю злого володаря, навколо якої все випалили і все зрівняли із землею, щоб ніхто не підібрався. Схожим ефектом володіє будівля Ощадбанку, що теж стоїть у старому місті. Таке могли побудувати тільки в СРСР 80-х років.

Інша сторона майдану. Експозиції з різнокольорових контейнерів у цьому місті зустрілися мені два рази — за це адміністрацію можна подякувати.

Раніше замість майдану були всі ці будівлі праворуч від червоної церкви (Успенського собору — її видно на попередньому знімку, але з іншого боку), але на жаль, у СРСР паради були важливіші. Зверніть увагу, що на старому знімку стіни кремля білі. Тульський кремль, як і московський, до революції фарбували в білий колір.

Усередині кремля.

Вхід.

Історичні будівлі по вулиці Радянській (тут я був у минулому році ). Тоді їх з’єднувала якась квадратна прибудова радянських часів, але тепер її знесли, щоб звільнити Союзну вулицю, яка реконструюються (див. другу фотографію цього звіту).

Ще з того, що поліпшується в Тулі — тротуари. У попередній приїзд я писав, що вони тут погані — розтрісканий асфальт, скрізь бруд і калюжі, через які потрібно було стрибати. Тепер їх закладають плиткою. Це дуже добре, тротуари повинні бути тільки плиткові.

Погляд на центр з боку будівлі адміністрації.

Ще центр.

Вулиця Пирогова. Жахливо красива і так само жахливо загиджена. А справа в тому, що недалеко знаходиться ринок, і кілька днів на тиждень уся ця вулиця, а також сусідня вулиця Камінського, покриваються торговими наметами. В інший час їх немає, але зате всюди лежить сміття, коробки, пакети.

Це можна озаглавити «ласкаво просимо в дев’яності».

У цілому, досить сильне засмічення рекламою. Усюдисущі кричущі вивіски без будь-яких обмежень за кольором, формою і місцем кріплення створюють візуальне забруднення і сильно псують загальне сприйняття. У деяких містах Росії справа з цим іде краще, але зазвичай буває як тут.

Церква в самому кінці вулиці Пирогова — Усіхсвятський собор.

Проспект Леніна з плиткою та парканчиком.

З лавками і пінгвінами.

Росіянин значить тверезий, ЗСЖ, sXe. Останнє означає Стрейт-едж, ідеологію відмови від наркотиків, алкоголю, тютюну та нездорового способу життя, поширену серед деяких молодіжних субкультур.

У нашому Бєлгороді чомусь досить часто трапляються графіті антифа. А ось у Тулі все навпаки — постійно натикаєшся на написи фашиків.

У Росії такими написами нікого не здивуєш, але тут їх так багато, що це впадає в очі.

Робітники в основному неросійські. Позначається близькість Москви.

Як і в столиці, зустріти в Тулі слов’янського двірника або чорнороба — неможливо.

Політична активність, напевно, теж прямо пропорційна близькості до Москви.

Збройовий завод, що випускає укорочену модифікацію автомата Калашникова, а також усіляка цивільна зброя (спортивні, мисливські гвинтівки та карабіни).

Завод розташований на річці Упі (почистити б її, а то вже зовсім заболотилась). Знайомі з латиською або литовською мовами напевно подумають, що ця назва схожа на слово «upe» («ріка» балтійськими мовами). Дивно, але це не збіг — у районі верхньої течії Упи і Зуші (притоки Оки) в залізному віці жили балтські племена. Ось так топоніми говорять нам про вже давно забуту історю. В етногенезі росіян брали участь не тільки слов’яни, а й представники багатьох інших племен (балтійських, фінно-угорських та інших), які було слов’янами асимільовано.

Набережну Упи облагороджують, але поки що річка схожа на болото.

Вулиця Октябрьська («Жовтнева») — теж багато старих будинків.

На торці будинку зберігся зразок радянського агітаційного мистецтва.

Я дійшов до собору Сергія Радонезького, у якого ми зупинялися, коли я був тут торік, і де мене застала сильна злива з грозою, що тривала цілу годину. Зараз дивлюся на цю фотографію і згадую ті відчуття — що ширяє серпневий день, потім раптовий холодний вітер, гуркіт грому, і стіна дощу, раптово накрила місто. Я дивився на нього, стоячи за скляними дверима якогось продуктового магазину, по яких текли краплі води, і щулячись від холоду, що так раптово налетів. Думки були про те, що напевно буду згадувати ці відчуття, коли руки дійдуть до цих фотографій. Мабуть, це і є головна причина, по якій я роблю цей сайт — написання фоторозповіді дозволяє ще один раз повернутися і пережити емоції дня, який назавжди піде в минуле.

У Тулі дуже багато старих дерев’яних будинків і старого житла. Найчастіше для огляду такої етнографії досить звернути з головної вулиці.

Від цього місця до центру — 5 хвилин ходьби. Колонки теж зустрічаються часто, тому що в багатьох старих будинках немає водопроводу.

Місцеві жителі, які самі попросилися в кадр.

На всіх перехрестях бордюр пофарбовано в червоно-білу смужку, в інших місцях — у чорно-білу.

На деяких вулицях зустрічаються низькі тротуари — коли пішохідна частина на одному рівні з дорогою, і відокремлюється від неї піднятим бордюром.

Міський трамвай. З вагонів зустрічалися тільки старі чехословацькі Татра Т3 і Татра Т6B5 (на знімку). Як і в багатьох інших містах, трамвайна система поступово скорочується, вагони списуються, шляхи закриваються. Конкурувати з маршрутниками трамвай може лише за наявностю виділених ліній, коли йому не страшні пробки. У Тулі майже всі лінії проходять по автомобільних дорогах.

Сучасні таксофони.

Зустрічаються й старі радянські.

Вивіска меблевого магазину. Жыве! :-)

Вокзальний майдан (у місті цілих два вокзали).

Затишний скверик.

Клумба.

Будівля в хорошому стані (якщо не зважати на кондиціонери), і дорога — у поганому.

Тула.

Тула — старовинне російське місто, красиве, але, якщо не вважати центральних вулиць, сильно убите, через що враження від нього залишається двояке, особливо якщо періодично включати уяву і уявляти, що б тут могло бути, якби за його зовнішністю нормально стежили.

* * *

Вечеряв у ресторані «In Fridays we Trust» на Леніна, 52. Прикольно оформлено, їжа смачна, але порції дрібні, що не наїсися.