Сайт Юрія Міхеда (a.k.a. juras14)

Ліепая, район Кароста

Курземе, Латвія, листопад 2017
Google Карти, Яндекс.Карти

Якщо ви приїхали до Латвії ненадовго, і вибираєте, яке одне місто подивитися крім Риги, то найкраще їхати в Лієпаю. Сюди легко дістатися (з Риги можна навіть на літаку), а саме місто дуже гарне і цікаве. На машині від Елгави ми з дядьком Аустрісом дісталися сюди за 2 з половиною години, незважаючи на те, що по дорозі потрапили в снігопад.

Всі регіональні траси в Латвії — двохсмугові (чотирьохсмугові шосе з роздільником зустрічаються тільки в околицях Риги). Якість доріг висока — асфальт рівний, з боків часто встановлено відбійник, розмітка всюди свіжа, знаків і покажчиків вистачає. Про дороги буде окремий пост.

Латвійські дороги

 

Ближче до Лієпаї зустрічаються вітряки. Місто стоїть на березі Балтійського моря, з якого постійно дмуть сильні вітри (це навіть знайшло відображення в культурі, але про це пізніше).

Вітряки

 

У гаю поруч із в’їздом у місто знаходиться покинутий радянський меморіал. Радянські пам’ятники в Латвії ніяк не підтримуються і не ремонтуються, через що поступово руйнуються від часу.

Радянський меморіал

 

Ми в’їжджаємо в місто з півночі, де знаходиться район Кароста (Karosta, у перекладі з латиської, «військовий порт»). Порт був побудований в 1890—1906 роках як російська військово-морська база і носив ім’я заклавшого його царя Олександра III, а за радянських часів використовувався Балтійським флотом СРСР. Їдемо повз стару водонапірну вежу.

Водонапірна вежа

 

У 1960—1970-і роки для військових та їх сімей було зведено панельний мікрорайон. Після виведення радянських військ населення району впало, а рівень безробіття, злочинності, наркоманії та інших соціальних недуг сильно зріс. Район як і раніше вважається дуже неблагополучним, живуть тут переважно російськомовні. Виглядає дуже депресивно.

Панельні багатоповерхівки

 

Нічого крім обшарпаних панельок і пустирів.

Панельки

 

Не уявляю, чим тут можна займатись.

Закинуте підприємство

 

У цьому районі, проте, є безліч визначних пам’яток. Одна з них — велика російська церква, Свято-Микільський морський собор, побудований у 1900—1903 роках за проектом В. Косякова.

Свято-Микільський морський собор

 

У Латвії абсолютно в усіх церквах (незалежно від релігії) заборонено зйомку. Прямо на вході, а іноді навіть на дверях, буде табличка, що про це сповіщатиме. Незрозуміло, навіщо таке потрібно. Я ж не під час служби і не заважаю нікому.

Собор

 

Від російського гарнізону залишилося безліч історичних будівель кінця 19 і початку 20 століття, уключаючи казарми, адміральські особняки, різноманітні будівлі і навіть палац, в якому цар зупинявся тільки один раз. Частина будівель використовується.

Російські споруди

 

Але більшість після виведення радянських військ було закинуто.

Покинутий гарнізон

 

У деякі можна увійти, хоча дивитися там нема на що.

Покинута будівля

 

Тут за царських часів був манеж.

Манеж

 

А тут — кочегарня.

Кочегарня

 

Ґрафіті.

Ґрафіті

 

Залишається сподіватись, що коли-небудь на реконструкцію з’являться гроші, і тут відкриють історичний музейний комплекс. Або що-небудь ще. Шкода дивитися, як така цінна історична спадщина руйнується.

Покинутий гарнізон

 

У даний час музей діє в портовій гауптвахті, правда, відкритий він тільки з травня по вересень. У музеї можна взяти участь в історичній реконструкції — провести в тюрмі добу як ув’язнений. Крім самої в’язниці музей організовує екскурсії по всій території порту.

В'язниця

 

Від відкритого моря бухта відділена штучно збудованими спорудами.

Бухта

 

Якщо у вас є багато вільного часу, то в порту можна подивитися багато цікавого — зміцнення, підземні бункери, і інші оборонні споруди. Фотографія нижче взята з Вікіпедії, автор — Andrius Vanagas, 2006.

Зміцнення

 

Вдалині видніється лієпайський промисловий порт.

Порт Лієпаї

 

Деякі об’єкти використовуються збройними силами Латвії.

Військовий катер

 

Через портовий канал прокладено побудований у 1904—1906 роках поворотний міст, розроблений німецьким інженером Гаральдом Галлом. У 1920-х роках міст отримав ім’я Оскара Калпака (1882—1919), першого командувача латиським батальйоном, який згодом став основою для національної армії першої Латвійської Республіки.

Міст Калпака

 

За радянських часів цивільному населенню заборонялося проходити на територію військового містечка, тому біля моста знаходився КПП.

КПП

 

Тепер проїзд вільний. Кілька разів на день автомобільний рух перекривається, і через канал проходять кораблі.

Міст Калпака

 

Міст у розведеному стані.

Розведений міст

 

Відео розведення.

 

А тепер вирушимо в центр міста.

П'ятиповерхівки