Шангали, Маліновка

Устьянський район, Архангельська область, Росія, лютий 2008
Google Карти, Яндекс.Карти

Див. Також:
Селище Октябрьський
Устьяни в 2015 році

За традицією, на початку 2008 року я вирушив в Архангельську область. Торік мене чекав сильний облом у вигляді аж ніяк не північної погоди, але в цей раз все було дуже добре. «Красиво», думав я, спостерігаючи з вікна за пейзажами російської півночі, подсвечаннимі зимовим сонцем. Яке, очевидно прочитавши мої думки, вирішило не з’являтися протягом тижня. Починався лютий.

Шангали

Шангали — досить велике село в Устьянському районі Архангельської області. Цю місцевість я також можу назвати історичною батьківщиною, оскільки звідси походять батьки матері, і тут у мене живе багато родичів.

За радянським часом Шангали були райцентром, проте ближче до перебудови його перенесли в більш зручне для цього селище Октябрьський, що в 15 хвилинах їзди на машині. Про колишній статус свідчить типовий двоповерховий будинок зразка п’ятдесятих років, де раніше розташовувався райком.

Більшість же будинків — дерев’яні, що на півночі набагато практичніше. По-перше, лісу тут дуже багато, і коштує він дешевше за цеглу, а по-друге, дерев’яні будинки на порядок краще підходять для місцевого клімату.

Є зовсім старі будинки, побудовані ще в тридцяті роки, як наприклад ось цей триповерховий будинок з цікавим традиційним різьбленням. Але зручності знаходяться на вулиці.

Щоб компенсувати відсутність цих зручностей, тут майже у всіх є лазні, зосереджені на берегах водойм.

У принципі, у Росії нікого не здивуєш пранням білизни в ополонці, заготівлею дров або колодязем.

Зрозуміло, є і цілком комфортабельне житло, але все-таки більшу частину забудови становлять приватні будиночки, традиційні для російської сільської місцевості.

А ті, у кого є гроші, воліють щось оригінальніше. У цього мужика справи, як видно, йшли добре, але потім з’явилися якісь проблеми — терем перетворився на довгобуд.

Навіть самі старі будинки, незважаючи на відсутність туалетів, обліплені супутниковими антенами.

Адже зі звичайними тут можна дивитися тільки «Перший», «Росію» і «Вісті-спорт» (останнє — з дуже поганим сигналом). Вісті-спорт тут дуже корисний канал, оскільки народ, без жартів, спортивний. Наскільки я зрозумів, місцеві лижники частенько займають усі призові місця на загальноросійських чемпіонатах. Що не дивно — устанеш а 9 ранку, визирнеш у вікно, а там на городах молодь щосили тренується.

Це неподалік знаходиться школа, найвища будівля даного населеного пункту. І учні ходять на лижах на фізкультурі. Фізкультури без лиж на півночі не уявляють, пам’ятаю відверте здивування дівчини з Североморська, яка дізналася, що ми на лижах на фіз-рі ніколи не ходили.

Незрозуміло тільки, чому саме по городах, адже поруч зі школою є завалений снігом стадіон.

Якщо вірити знаку, через дорогу бігають інваліди.

Шангали мають вельми витягнуту форму, і тягнуться вздовж досить довгої головної вулиці, що носить назву, ні за що не здогадаєтеся, вул. Леніна.

Такої довгої, що жителям доводиться сідати на автобус, щоб дістатися з одного кінця села в інший. Крім автобуса, по вулиці Леніна постійно і з великою швидкістю ганяють лісовози. На захід — порожні, на схід — навантажені сосновим кругляком. Лісовози їздять дуже часто, добре показуючи, що якщо в Росії ще щось залишилося, то це тільки тому, що спочатку його було дуже багато. Тільки побачивши такий варварський масштаб, починаєш розуміти сенс фрази «Росія — сировинна держава».

Центр Шангал складається з магазинів сучасного типу. Асортимент там, до речі, нормальний, тільки все коштує набагато дорожче, ніж у Бєлгороді.

Ще там є пара контор для підключення до стільникового зв’язку в особі ненависного мені Мегафона (треба визнати, що Мегафон досить грамотно надходив, розширюючися за рахунок «нерентабельних» районів країни. Хоча тут приймає і МТС, з точки зору передплатників Мегафон тут, і багато де ще — монополіст).

Нарешті, тут є будинок культури, де організовує заходи дружина мого троюрідного брата, яка добре знає місцевий фольклор.

У БК є хороші збори різного старовинного начиння з усієї місцевості, що можна відкрити краєзнавчий музей. А також там займаються відновленням старих промислів.

Виробництво в Шангалах є, і навіть розвивається. Дев’яності дуже важко відбилися на всій країні, але ще важче вони відбилися на селі, особливо в таких місцевостях з невисокою щільністю населення і далеко від центру.

Я бачив кілька цехів, які щось виробляли. Але, схоже, найбільш перспективною галуззю тут (зрозуміло, крім вирубки лісу) є туризм.

Маліновка

Маліновка — село, що знаходиться по той бік річки Усті від Шангал. Там пройшло дитинство моєї бабусі.

Потрапити туди можна, перейшовши через річку.

Якщо перейти по льоді неможливо, є навісний міст, який з’явився кілька років тому, і сильно допоміг жителям. До цього потрапити на інший берег було неможливо, для цього доводилося проходити кілька кілометрів до автомобільного моста.

Маліновка — зимовий курорт. Тут є лижна база з хорошими трасами різної довжини (до десяти кілометрів) та дитячо-юнацька спортивна школа, вихованці якої, як я вже говорив, показують пристойні результати не тільки місцевого, а й загальноросійського масштабу. Належне за це треба віддати родині місцевих підприємців-меценатів.

Лижня йде через багатовікову північну тайгу. Сніг був такий глибокий, що я міг провалитися по пояс.

Просто казкові місця зі справжньою російською зимою, інакше не сказати.

Туристи, що сюди приїжджають, зупиняються в туристичному селищі, де вельми цивільно, зручно і обладнано «на європейський зразок». Мені доводилося відпочивати на схожих зимових курортах у США, і тут, скажу вам, нічим не гірше. Селище швидко розширюється.

Пани відпочивають солідні.

І місцевим дітям є чим займатися.

А в січні також відкрилася гірськолижна траса. Для екстремалів, звичайно, так собі, але недосвідченим людям сподобається. Якщо хмари низько, від них відбивається світло і видали створює ілюзію північного сяйва.

Так що майбутнє тут є.