Міні-бікіні

Засноване на написаній мною копіпасті «Хіккі на пляжі»

Ішла друга половина спекотного літнього дня на одному з популярних курортів. Сонце вже пройшло більшу частину свого денного шляху, хвилі Чорного моря, перетворюючися на білу піну, то весело викочувалися на піщаний пляж, то знову оголювали його блискучу мокру поверхню. Народу вже поменшало, і про ранкове стовпотворіння нагадували хіба що повсюдно потоптаний пісок, залишені подекуди хвилясті гірки, побудовані дітьми, та обліплені осами кірки від кавунів і динь, що валялися то тут, то там. Однак, казати що пляж був пустельним, було б невірно. На якійсь відстані один від одного ще сиділи невеликі групи людей, які поки ще не захотіли приєднатися до натовпу курортників, що вже гуляли по набережній.

З відкритих веранд літніх кафе долунала музика. Орієнтуючися на смаки масового слухача, власники крутили переважно штамповані молодіжні танцювальні хіти, які, незважаючи на видиму простоту, мали властивість моментально застрягати в голові, після чого вигнати їх звідти було вже неможливо:

Загорелое лето в розовом мини,
Мини-бикини.
Танцуй до рассвета среди силуэтов,
Мини-бикини.

Недалеко від води розташувалося абсолютно непримітне сімейство, що складалося з трьох людей. У середині на розстелених на піску рушниках животом догори лежала жінка років сорока п’яти. При погляді на її важку, непривабливу, позбавлену талії фігуру, ставало цілком очевидно, що власний вигляд перестав турбувати її вже давно. Її обличчя видно не було — його закривала широка жіноча панама. Зліва від неї сидів муж, лисуватий чоловік приблизно того ж віку, і ліниво гортав учорашній випуск «КП Краснодар». Швидко проскочивши перші сторінки, він, нарешті, зупинився на якійсь статті, судячи з усього, на пікантну тему, а прочитавши її, прийнявся розгадувати кросворд на останній сторінці. Було видно, що йому дуже хочеться лягти на живіт, але через порядком відросле черевце це було проблематично, і чоловікові доводилося задовольнятися сидячим положенням.

Праворуч від матері, трохи від неї відсунувшися, сидів син — худий і білий хлопець, якому можна було дати років вісімнадцять-двадцять. На голові в нього була дурна на вигляд стрижка, яку, швидше за все, безкоштовно зробила сама його мамка. Його запалі груди були покриті червоним висипом, а обличчя мало вираз, яке зазвичай буває в хронічних невдах по житті, що за свої промахи розлютилися на весь світ — на ньому одночасно світилася якась суміш презирства і недоброзичливості, упереміш із невдоволенням і заздрістю, яка при тим виражала абсолютну незадоволеність і нещасливість. Було видно, що тут він явно знаходився не на своєму місці — просто батьки, вибравшись у відпустку, потягнули його за собою. Хлопець силувався читати з телефону якусь книгу (навряд чи хтось здогадався б, що це був один із творів Ніцше), при цьому докладаючи максимум зусиль, щоб виглядати відсторонено і байдуже. Однак, упоратися зі спокусою дивитися по сторонах він усе ж не міг.

А дивитися було на що. У декількох метрах від їх сімейного лежбища на піску розташувалася компанія молодих людей, що складалася з кількох хлопців і дівчат, які щойно прийшли на пляж. Вони були його однолітками, але при цьому настільки разюче від нього відрізнялися, що на їх тлі він, напевно, міг би здатися інопланетянином. Хлопці були модно одягнені і підстрижені, а довговолосі дівчата — стрункі і красиві. Вони жваво перемовлялись і сміялись, і, подібно, були дуже задоволені життям. Коли вони поскидали одяг, він лише не задихнувся від заздрості. Хлопці, засмаглі й підтягнуті, хай і не виглядали спортсменами-культуристами, але мали достатньо рельєфні тіла, які бувають у людей, що ведуть активний спосіб життя, і які ні в яке порівняння не йшли з його блідою і кволою тушкою людини, що ночі безперервно горбиться за комп’ютером у своїй кімнаті. Що ж стосувалося дівчат, то при погляді на них у нього просто захопило дух — давно він не бачив таких красунь. Одна з них була блондинкою, друга — темненька, і, судячи з усього, з домішкою азіатської крові, що, втім, нітрохи її не псувало, а якраз таки надавало її зовнішності особливу пікантність. Третя ж дівчина з пишним розпущеним волоссям каштанового кольору, одягнена в рожевий купальник, навіть змусила його здригнутися — вона була настільки гарна, що, здавалося, хтось дістав із глибин його підсвідомості дистильований ідеал жіночої краси і, старанно звіряючися з ним, не пропускаючи жодної деталі, виліпив це чарівне створіння.

Це була молодь із цілком іншого світу, для нього закритого і невідомого. Світу, про який він знав тільки по відгомонах, що іноді долітали звідти — випадково почутих розмовах, випадково підглянутих сценах, випадково показаних по телевізорі сюжетах, випадково знайдених в інтернеті фотографіях із чужих профілів у соціальних мережах. Ці відгомони всякого разу викликали хворобливе відчуття — нічого не змушувало так сильно відчути свою ущербність, так сильно запалитися заздрістю до «нормального людського життя», ніж таке от випадкове підглядання за життям якихось цілком незнайомих людей, що жили повноцінно і насичено, що мали у своєму житті почуття і емоції, друзів і коханих, вечірки і подорожи, кав’ярні і нічні клуби,  спільні поїздки на море і гірськолижні курорти — усе те, що в його убогому існуванні неможливо було навіть уявити.

...Яскраві бікіні, що залишилися на дівчатах, прикривали їх юні тіла вельми умовно, тому навіть пафосно-похмурі, важкі для сприйняття речення з завантаженої в телефон книги німецького філософа були безсилі зупинити потік низинних думок, які відчайдушно зароджувалися в нього в голові і швидко сповзали вниз тулуба. Тому, переборовши себе, він поклав телефон у пакет, піднявся з лежачого на піску покривала і, сутулячись, попрямував до води. Розбиваючи собою хвилі і, ніби не відчуваючи холоду, який завжди заважає увійти у воду спокійно, він дійшов до того місця, де води було по пояс, пірнув і поплив, повільно віддаляючися від берега. Минуло близько п’яти хвилин, і його голова майже вже зникла з очей. Раптово, над пляжем пронісся принизливий крик:

— Андрі-і-ій!

Це кричала товста баба в панамі. Той, кому цей крик було адресовано, не обернувся, але вона і не думала відставати.

— Андрій! Ти куди заплив? Повертайся негайно!

Мужик, що читав «Комсомолку», підняв голову і відчужено подивився на сина, після чого знову заглибився в читання.

— Андрій, пливи назад!

Хлопець, що відплив досить далеко, нарешті обернувся. Не зважаючи на те, що він перебував далеко від берегу, гримаса злості, що спотворила його обличчя, була настільки виразною, що це було видно навіть із пляжу.

— Андрій, давай, пливи швидше! Ну що мені з тобою робити?! Скоро до інфаркту матір доведеш.

Допливши до берегу, Андрій виліз із води, і тут, до свого жаху і ганьби зауважив, що погляди молодих людей, які розташувалися поруч, звернені на нього — зайва емоційність його мамки привернула до цієї сцени їх інтерес. На їх обличчях було помітно легку усмішку. Андрій відчув, як до обличчя приливає фарба. Сам того не бажаючи, він подивився на дівчину з каштановим волоссям і несподівано зустрівся з нею поглядом, від якого в нього в роті все пересохло. Він відчув потужний викид адреналіну, але при цьому встав, як укопаний, не маючи можливості поворухнутись.

Дівчина повернула голову і шепнула щось хлопцеві поруч, після чого усмішка на обличчі того зробилася ще більш явною. Відчуття ганьби стало настільки сильним, що Андрійові захотілося провалитися крізь землю, загорітися, вибухнути, зникнути — усе що завгодно, аби тільки не піддаватися цій екзекуції. Він яскраво відчув свою нікчемність, свою повну недоречність у цих безглуздих декораціях. «Що роблю я, жалюгідний і ущербний задрот, у цьому світі, призначеному для красивих та успішних?», — подумів він. Чому він не наполіг, що залишиться вдома, коли мати тягнула його в цю дурацьку і абсолютно непотрібну йому «відпустку»? Заради чого він витерпів півтора дня в старому сезонному поїзді, що приповз сюди з їх обласного центру на північ від Москви? Залишися він удома, зараз преспокійно сидів би в самотності в рідних стенах своєї заваленої барахлом кімнати, дивився б скачані з торентів японські мультфільми, зависав би на анонімних іміджбордах, запекло доводячи віртуальним опонентам правоту теорій Анатолія Протопопова і Олега Новосьолова — словом, не знав би ніяких проблем і переживань. Але замість цього він змушений, як на розпеченій сковорідці, стояти на гарячому піску і терпіти ганьбу від тих, на чиєму місці він більше за все у світі хотів би опинитися.

Однак, через кілька секунд молоді люди втратили до нього всякий інтерес. Краєм вуха він почув, що хтось із них викинув ідею поїхати завтра в гори, і всі вони радісно прийнялися її обговорювати. Старанно прислухаючись, він просто згорав від заздрості. Коли ж той самий хлопець, який, дивлячися на нього, усміхнувся, по-хазяйськи поклав руку на талію шатенки, Андрій відчув ще і ревність. Звісно, це була не та гостра, болюча, пекуча ревність, яку він відчував удома, коли бачив у дворі дівчину, яка йому подобалася, у компанії її хлопця, але щось таке його все ж кольнуло. Швидше за все це була все та ж фрустрація, або, як було модно говорити в певних інтернет-колах, «баттхьорт» — гостре почуття неповноцінності, яке постає, коли хтось як ні в чому не бувало розповідає про звичайні епізоди зі свого життя, буденно згадуючи вирази «моя дівчина», «мій молодий чоловік» або «мої друзі», ніби це щось таке, що безкоштовно роздається в житті рішуче всім.

За цими думками Андрій зовсім перестав слухати те, що говорила його мати. Слова її, втім, все одно не мали ніякого смислового навантаження — ці промови були почуті ним неодноразово, і тому давно перетворилися на безсмачну жуйку. Мати говорила щось про те, як вона його ростила і ночей не спала, а він виріс таким невдячним і намагається довести її до істерики, і що їй вже давно пора на процедури, і вона тепер їх пропустить, а між тим, вона не щодня буває на курорті. Потім вона намагалася волати до батька, але той тільки мукав щось нерозбірливе, а сам продовжував вписувати слова в клітинки кросворду.

Через певний час вони зібралися, склали речі і попрямували до виходу з пляжу. Попереду йшла мати, за нею — батько, усе також тримаючи в руках газету, а позаду всіх, згорбившися, плентався Андрій, тягнучи в руках набитий складеними рушниками щільний пакет із логотипом розташованого в його рідному місті супермаркету. Тепер йому вже було якось сумно. Дійшовши до сходів, він обернувся назад і побачив, що молодіжна компанія полізла купатися. Шатенка і її хлопець стояли по пояс у воді й цілувалися.

* * *

О десятій годині вечору Андрій і батьки, повечерявши, вернулися в готельний номер. Поки батьки користувалися ванною, він застелив на підлозі матрац, на якому мав спати — у номері було всього лише одно ліжко, на якому, само собою, розмістилися мати з батьком, і йому довелося задовольнятися малим. Закінчивши з постіллю, він вийшов на балкон і вдихнув свіже повітря. Внизу горіли ліхтарі і гуляли люди, долинали звуки розмов і сміху, якась музика. Чорніли незвичайні південні дерева, переливалися принадним світлом нічні дискотеки, а вдалині темніло море, на якому де-не-де були помітні вогники кораблів, що відбивалися у воді. Унизу текло радісне курортне життя, і Андрій дивився на нього зверху з мрійливим виразом на обличчі.

Дочекавшися, коли батько і мати закінчили з вечірніми процедурами, він зайшов у ванну, прикрив за собою двері і заклацнув замок. Потім роздягнувся догола і близько п’яти хвилин розглядав своє обгоріле на сонці тіло в дзеркало, намагаючися знайти хоч який-небудь ракурс, з якого він міг би показатися собі хоч трішки привабним, але як би він не крутився, вигляд його відображення не викликав нічого крім злості й презирства. «Фу, сране уйобище», — кинув він нарешті, дивлячися відображенню в очі. «У-йо-би-ще», знову повторив він, карбуючи кожен склад, заліз у ванну, відкрив воду і заплющив очі.

Уява відразу ж явила йому яскравий образ дівчини-шатенки з пляжу. Образ був настільки свіжим, що, здавалося, він бачить його наяву. Андрій уявив хвилюючі вигини її засмаглого тіла, тонкі руки і вузьку талію, густе і довге волосся, що ніжно спадало на худі плечі, її карі очі й ідеальні пропорції обличчя, невеликі пірамідки пружних дівочих грудей, прикритих купальником. Він опустив руку вниз і почав нею рухати. Тонкі мотузочки рожевого купальника дівчини розв’язалися, і він сповз вниз, оголивши її акуратні соски... Не пройшло й п’ятнадцяті секунд, як його струсонув потужний оргазм.

Скінчивши, він відкинув голову назад, розслабився, і сидів так хвилин п’ять, слухаючи шум бігучої з душа води. Разом із розрядкою він відчув і якусь моральну полегкість — почуття власної ущербності дещо затемнилося, злість, яку він зазнавав від думки про красивих та щасливих людей, вже не була такою гострою. Чи то позначалося пониження рівня тестостерону в крови, чи то, навпаки, викид у неї гормонів задоволення — колись він щось таке читав, але зараз уже не міг цього згадати.

«Чортові ублюдки», — промовив Андрій, чомусь майже посміхаючись, незрозуміло кому адресовану фразу,  — «от сволочі, а? Оох, як же я вас усіх ненавиджу». Потім устав, ретельно обмився під душем і виліз із ванни. Свого відображення він на цей раз не побачив, бо дзеркало встигло запотіти від води, що швидко випаровувалася. Він натягнув труси, почистив зуби і розчинив двері. У номері було темно, тихо й свіжо від трохи відчиненого балкона. Батьки вже спали — батько, лежачи на спині з відкритим ротом, якось по-дурному сопів, а мати, примостившися на другій половині ліжка і відвернувшися від нього, спала мовчки. Андрій тихо пройшов до свого матраца, і, лігши, поринув у мрії.

Він уявив себе привабливим молодим чоловіком спортивної статури, який відпочивав на морі в компанії друзів і власної дівчини, дуже подібної до тієї, що він бачив сьогодні на пляжі. Мрії мали достатньо сумбурний характер — приємні моменти уявлялися без якого б не було порядку і сюжету, а найкращі з них прокручувались у голові по декілька разів. Він то уявляв, як вони гуляють десь по місті, то мандрівку по морі на катері, то переносився в гуркіт світломузики нічного клуба, де він зовсім не боявся танцювати. Найприємнішими були мрії про дівчину. Особливо часто в голові поставав сюжет, де вони, тримаючися за руки, удвох пили вино в якійсь літній кав’ярні на самому березі моря, гуляли по вечірньому парку, або, повернувшись у готель пізно ввечері, займалися в номері коханням, після чого засинали в обіймах один одного.

Малюючи в голові ці барвисті, але нездійсненні картинки, він непомітно поринув у глибокий сон. З прочинених дверей балкона віяло запахом моря і кипарисів, а звідкись здалеку приглушено долинали звуки нічної дискотеки:

Загорелое лето в розовом мини,
Мини-бикини.
Танцуй до рассвета среди силуэтов,
Мини-бикини.

2013