Ровенська Слобода

Річицький район, Гомельська область, Білорусь, серпень 2008
Google Карти, Яндекс.Карти

Вирішив якось Лукашенко, що треба відродити село.

А то як усюди — перспектив мало, молодь тікає.

І придумав «агромістечки».

За планом, це мали бути впорядковані села.

Тобто як би село, але з усіма ніштяками міста.

Електрика-газ-телефон-водопровід-вай-фай, інфраструктура, установи всякі, амбулаторії, ДК тощо.

Найголовніше, звичайно, житло для тих, хто погодиться жити і працювати в селі.

Щоб молоді фахівці спокусилися і пішли працювати на благо Айчыны.

Робити вирішили на базі існуючих сільськогосподарських центрів. У даному випадку — колгоспу імені Дзержинського (бюст у центрі).

Ну от, власне, і вся історія. Сказано — упорядковано.

Церкву збудували. Якщо вірити місцевим розповідям, гроші на будівництво дав росіянин ровенсько-слобідського походження, чий дід колись брав участь у руйнуванні місцевої церкви за часами більшовизму.

У Білорусі і так кожен камінь придорожний упорядковано. А тут ще й мала батьківщина голови гомельського облвиконкому (аналог губернатора області в Росії чи голови ОДА в Україні), тому багаторазовий ефект.

А хіба в цьому є щось погане?

Звісно, на папері все гладко було, а в реальності — і платять мало, і вай-фаю немає (інет взагалі ніякий), і якість у житла така, що без істотних вкладень у ремонт жити там не можна.

Критики кажуть, що формування агромістечок тягне за собою скорочення числа сіл. Однак, вони забувають, що така загальна тенденція. Сільське господарство — найважливіша галузь, тому що виробляє те, без чого людина не виживає — продукти харчування. Але в старі часи продуктивність сільської праці була низькою, 90% населення країни було вимушене працювати на її прокорм. Зараз, з усіма машинами і технологіями, для повного забезпечення достатньо щоб у с/г було задіяно 1—3% населення. Найбільш ефективною формою сільського виробництва є великий агрохолдинг. Підсобне господарство вимирає як клас, а разом з ним іде і село в традиційному розумінні слова.

Так що не треба опиратися плинові часу.

Головне — працювати добре. А білоруси це вміють.

Це щодо агромістечок.

А що стосується особисто мене, то для мене це в першу чергу місце, де народився і виріс мій батько, і де поки ще можна один тиждень на рік провести в компанії дорогих і близьких людей — з лінивими теплими днями і ночами біля багаття.