Франкфурт-на-Майні
Гессен, Німеччина, вересень 2015
Google Карти, Яндекс.Карти
Про це місто я вже писав у минулому році, тому особливо повторюватися не буду. Як-небудь приїду сюди надовше, тут добре. І так, не питайте, яким чином Франкфурт уписався в мій маршрут, і як я добирався сюди протягом п’яти годин, вночі і в страшну негоду.
Іра та Діма, величезне спасибі вам за гостинність, і вибачте, що все якось зім’ято вийшло, і навіть не посиділи нормально.
У місті подивився, як відбувається відновлення історичного кварталу в рамках Дом-Ремер-проекту. Нагадаю, кілька років тому було вирішено розібрати будівлю Технічної ратуші (гігантський офісний центр, побудований у сімдесятих, що займав пів-кварталу) і замість неї відтворити історичне планування вулиць і забудувати будинками, частина з яких буде репліками зруйнованих під час війни, а частина — близькими в архітектурному плані.
Це дуже добре і правильно — усяким палацам з’їздів і палацам республіки не місце в історичних центрах.
Обриси вже добре розрізняються.
До знесення будинок Технічної ратуші виглядав так (автор фото: користувач Вікіпедії Dontworry).
А ось так виглядатиме цей район після завершення будівництва (3D-візуалізація з офіційного сайту Dom-Römer-Projektes).
Деякі будівлі буде відновлено в більш сучасному стилі, що архітектурно римується з історичною забудовою (3D-візуалізація з офіційного сайту Dom-Römer-Projektes).
Будинок, зображений в лівій частині попередньої візуалізації, зараз виглядає так.
На майдані Ремер створено художню інсталяцію, присвячену 25-й річниці німецького об’єднання, яка святкується 3 жовтня. Інсталяція зображує східнонімецьких світлофорних чоловічків.
Серед натовпу зелених є кілька чорних, один жовтий, і один червоний гном.
Велика фігура близько церкви святого Павла.
У середині 19 століття в цій церкві збиралася Франкфуртська асамблея, перший в історії Німеччини виборний орган влади, якому належить ідея використання чорно-червоно-жовтого (тобто сучасного) прапора для об’єднаної німецької держави, побудованої на демократичних принципах.
На вулицях проходить марафон.
На березі Майна стоять гігантські контейнери для відходів, що переробляються.
Лавки.
Усередині Франкфуртського собору красиво.
Перед трамвайними коліями висить знак «переїзд без шлагбаума».
Птах-міні-фонтан (частина пам’ятника поетові Фрідріху Штольце).
Один із чотирьох варіантів картини Йоганна Генрі Фюзелі «Нічний кошмар», 1791.
Вікно.
Перехід.
Хмарочоси.
Ліхтар.
Статуя.
Околиця.
Дача.
* * *
Після Франкфурта була ще одна нічна поїздка, ночівля в невеликому селі, а вранці я доїхав до Берліна, здав Фольксваген, забувши в ньому навігатор (забувати щось в орендованих автівках — моя друга проблема, після завжди дощової погоди), сів на літак і полетів у Москву. Ця подорож вийшла найдовшою за пробігом — у цілому я наїздив близько 3 000 кілометрів (втім, почасти в цьому винувате не найоптимальніше планування маршруту). От і все.
Die nächtlichen Autobahnen und die kleinen Dörfer mit unaussprechlichen Namen in den Ecken des GPS-Bildschirmes waren nun zu Ende. Und obwohl es möglich ist, wieder her zu kommen, es wird nie möglich sein, zu diesen Tagen zurückkehren. Der Wert der Erinnerungen wird nur im Laufe der Zeit deutlich sein, aber ich weiß schon heute, dass dieser Zeitraum wird einer der wichtigsten sein...
Tut mir sehr leid, dass die Himmelslaterne flog nicht. Vielleicht eines Tages, im nächsten Leben... Es sieht aus, dass ich träume zu viel. Oder materialisieren sich dennoch die Gedanken, wenn du wirklich etwas willst? Wer weiß...