Сайт Юрія Міхеда (a.k.a. juras14)

Олбані

Штат Нью-Йорк, США, травень 2008
Google Карти, Яндекс.Карти

Назва не має жодного стосунку ні до Албанії, ні тим більше до колись популярної в рунеті «олбанської мови». Олбані — адміністративна столиця штату Нью-Йорк.

На карті це місто зображується маленьким кружком (населення менш за сто тисяч), тому я представляв його досить невеликим. Як виявилося, це все ж не селище міського типу.

 

Висотні будівлі в центрі злегка нагадували Манхеттен.

 

На головній вулиці відчувався швидкий темп життя.

 

Але достатньо було з неї згорнути, як відразу приходило розуміння, що ти не в мегаполісі.

 

А скоріше просто в райцентрі. Велика вулиця трохи оживлена.

 

Але подальша прогулянка залишає швидше таке враження (це полудень робочого дня).

 

Далі — зовсім уже провінційний затишок.

 

Мужик спокійнісінько відпочиває собі в плавках на набережній Гудзона, хоча до центру всього пару кроків.

Набережна

 

Відразу помічаєш доброзичливість людей. Привітні навіть негри — чорний мужик в автомобілі, побачивши мене, показує великий палець — «все класно!»

 

Саме місто приємно зелене — мабуть, найбільше воно мені запам’яталося саме запахом квітучих дерев.

 

На будівельних лісах підвішено квіткові горщики.

 

У тому, що це столиця, засумніватися не можна — про це згадується всюди.

Стоп

 

Багато хто вважає, що в американських містах все зайнято виключно заскленими коробками. Це не так — багато де, особливо в східній частині країни, «європейська» забудова зразка XVI і XIX століть — аж ніяк не рідкість. Олбані було засновано в 1614 році.

 

Навіть бруківки є.

 

Однак, на відміну від Європи, тут у принципі не існує поняття «історичного вигляду». Увіткнути склобетонний хмарочос між двома старовинними будівлями вважається в порядку речей.

 

Тому досить подивитися в інший бік, і старосвітський пейзаж змінитися на декорації до фільму «Згадати все».

 

Озирнешся ще раз, і навколо вже негритянське гетто.

 

Іноді такі поєднання виглядають просто сюрреалістично.

 

Олбані, тим не менш, залишає дуже приємне враження. Місто, в якому вибоїну на бетонній основі моста акуратно й зі смаком намальовано, просто не може його не залишити.

 

Пожежний кран теж має свою власну форму.

Гідрант

 

Тут борються з курінням.

 

І вітають здоровий спосіб життя. Спеціальні рами для паркування велосипеда розставлено навпроти кожного будинку.

 

А в автобусів спереду є тримач, щоб велосипедист не ламав голову, що робити із залізним конем, якщо раптом треба буде скористатися громадським транспортом.

Автобус з велотримачем

 

Усі автобусні зупинки засклено. Узимку тут холодно.

Зупинка в Олбані

 

Якби про Олбані розповідали в радянському прогнозі погоди, в якості заставки напевно б взяли «Майдан імперського штату» — ансамбль урядових будівель у дусі соцреалізму 1970-х років (саме тоді його й було побудовано). Чотири будівлі, дві з яких видно на цьому знімку, нагадують поставлені вертикально флешки.

 

У цих будівлях комфортно розмістився б обласний ДК.

 

В якості вінця творіння виступає гігантська літаюча тарілка в центрі.

 

Ці будівлі, напевно, планувалися як гармонійне доповнення до урядового Капітолію.

 

Але загальне враження залишилося таким.

 

Що стосується назви (яке англійською записується як, «Albany»), то до Албанії воно, зрозуміло, не має ніякого стосунку. Місто було названо на честь Джеймса II, герцога Олбані, який потім став англійським королем.

 

До Монреаля було ще кілька годин їзди, тому я не став затримуватися.

 

* * *

Зупинившися на придорожній заправці, промінул канонічне північноамериканське село.

Американська село

 

У США відсутній виїзний прикордонний контроль. Ніяких блок-постів, ніякої митниці, ніяких перевірок документів або хоча б скидання швидкості — виїзд вільний (природно, це не стосується зворотного напрямку — там шмоняють по повній, принаймні якщо ви іноземець). Однак, відсутність виїзного контролю американців повністю компенсується в’їзним у канадців. Стояти на кордоні довелося близько години.

Черга на кордоні США і Канади