Харків

Харківська область, Україна, серпень 2008
Google Карти, Яндекс.Карти

Останній раз я був тут ще в той час, коли купюри в один або три купони мали якусь ціну. У цей раз у мене було всього дві години, тому огляд міста проходив в прискорено-мінімальному режимі.

З минулих часів у пам’яті не залишилося нічого, крім привокзального майдану. Раніше він був заасфальтований, з під’їздом та стоянкою таксі. Тепер його заклали плиткою і розбили на ньому сквер.

Будівлю вокзалу було побудовано в 1952 році, у стилі сталінського неокласицизму. На початку вісімдесятих у нього з’явилася неприваблива соцмодерністська прибудова, зовні дуже схожа на вокзал у сусідньому Бєлгороді до реставрації.

У позаминулому столітті Харків був губернським центром Російської імперії.

Стара частина міста більш-менш збереглася, і виглядає досить приємно.

Але ставлення до неї типово пострадянське.

І про двори особливо не піклуються.

Збереглися деякі старі деталі.

Торець будівлі зі слідами знесеного старого будинку нагадав щільну стару забудову в Америці (у разі знесення будинку на торці сусіднього залишається відбиток).

Деякі будівлі все ж реставруються, як одна з будівель на набережній.

Ще тут є бруківка, що веде до Благовіщенського собору, і рекламна дошка з ефектом «відкинути тінь», без якого не обходиться жодна робота людини, яка вперше дорвався до фотошопу. В даному випадку, завдяки положенню сонця, вона несподівано починає виглядати реалістично.

Центральні вулиці сильно схожі на сталінські райони Мінська, Києва чи Москви — до 1934 року Харків був столицею радянської України, а після перенесення її в Київ продовжував залишатися одним з найважливіших міст Союзу. У місті ходять трамваї, зустрічалися тільки моделі МТТЧ.

Тролейбус техобслуговування.

Переробити герб УРСР (на фронтоні білої будівлі мерії) у тризуб поки не наважилися.

Навпроти стоїть сталінська висотка з елементами готики.

Нові будинки іноді намагаються по стилі зливатися зі старими.

Але частіше це точково побудовані «бізнес-центри» або «комплекси елітного житла».

Порадували і радянські автомати по продажу газованої води, що досі працюють. Правда, ціни «переіндексувати», а самі автомати для чогось перефарбували в блакитний колір.

Харків — стовідсотково російськомовне місто. У Києві, де в побуті майже не говорять українською, тим не менш, неможливо зустріти магазинної вивіски російською. У Харкові вони складають приблизно половину від загальної кількості.

Іноді текст вивісок дублюється на двох мовах.

Але на дрібних покажчиках і в приватних оголошеннях української не може бути за визначенням. Точно також як російської не може бути на типових рекламних білбордах великих фірм.

Або у філіях загальнонаціональних компаній.

Як і в інших містах України, проводиться експеримент з дозволеним поворотом направо на червоне.

Нотаріальна контора повинна неодмінно асоціюватися з чимось державним, звідси кольори вивіски (у Росії таку асоціацію також використовують часто).

А георгіївська стрічка пофарбована так, що сприймається як прихована реклама «Білайну».