Москва
Росія, серпень 2012
Google Карти, Яндекс.Карти
Поряд із майданом Білоруського вокзалу знаходиться церква. Я туди зайшов, і одразу звернув увагу на досить незвичні деталі. Наприклад, свічники являють собою не набір дірочок різного діаметру, а просто підставки, куди насипано пісок (свічки встромляються в нього). Оздоблення церкви було якимсь дуже скромним, навколо стояли якісь дуже бородаті мужики, і навіть співи помітно відрізнялися від тих, які зазвичай чуєш у церкві.
Виявилося, що храм цей, Нікольський собор — старообрядницький. У XVII столітті російська православна церква розкололася — патріарх Нікон затіяв реформи з метою наблизити російську церкву до грецької, однак частина духовенства і пастви цього не прийняла. Як зазвичай буває в Росії, незгодних не залишили в спокої, а влаштували на них гоніння. Офіційний утиск старовірів тривав аж до 1905 року, коли Микола II підписав маніфест «Про зміцнення початків віротерпимості». Гоніння ці, однак, сильно їх зміцнили — до революції багато заможних російських людей, підприємців, промисловців належали до старообрядницької церкви, не афішуючи це. Старовіри зберігали не тільки свою віру і високі моральні цінності, а й споконвічну російську культуру. Нащадки тих, хто втік від гонінь уряду на інші континенти донині зберігають російську мову і старовинні звичаї (чого не скажеш про звичайні емігрантів, в яких часто навіть діти забувають про свою спадщину). Деякі з старообрядців повертаються в Росію, незважаючи на всі труднощі, що створюються чиновниками, хоча, здавалося б, таких людей треба зустрічати з розпростертими обіймами — вони не п’ють, не крадуть, і бажають працювати, не покладаючи рук.
* * *
На самому майдані все ще ведуться ремонтні роботи. Мало хто знає, що Тріумфальна арка, що нині стоїть на Майдані Перемоги (Кутузовський проспект), раніше стояла тут. У 1936 році її розібрали, наприкінці шістдесятих відновили, але вже на новому місці.
За собором знаходиться офісний центр, який дуже хороший, чистий, упорядкований лавочками і рослинністю, що навіть не схоже на Москву.
Тому що взагалі в Москві неохайно і незручно. Усі стіни заклеєно несанкціонованими оголошеннями, що пропонують кредити за 5 хвилин без застави та поручителів та реєстрацію в Москві, через що все навколо схоже на смітник.
Навколо стовпів обмотують сітку, щоб об’яви не приставали, але це мало змінює загальну картину.
Унизу все в трафаретній рекламі.
Незважаючи на підвищення штрафів за стоянку в недозволених місцях, усе як і раніше заставлено машинами. Власник Понтіака з номером е256тв177 із проділом клав на пішоходів, які змушені тулитися, обходячи драндулет цього хама.
Його побратим за ідіотизмом із Твері, о425нн69. Як бачите, пішоходам в Москві живеться несолодко.
Велику частину тротуарів уже давно віддано під стоянку, але ситуація не змінюється на краще.
Усе просто забито машинами. Деякі помилково вважають, що проблему можна вирішити, побудувавши більше розв’язок, розширивши дороги і відкривши більше стоянок. Насправді, подібні заходи приведуть тільки до збільшення числа машин, і все залишиться так само. Проблему треба вирішувати так, як це робиться в розвинених країнах — по перше, обмежувати число автомобілів (брати гроші за проїзд у центр), по-друге, розвивати якісний і зручний громадський транспорт. Зараз проїзд у центр вільний, а громадський транспорт Москви настільки незручний, що багатьом краще стояти в пробках і щодня шукати, де приткнути свій автомобіль, ніж сісти на автобус або метро.
Реставрація по-московськи, особливість якої полягає в тому, що будівлю повністю руйнують, залишивши тільки фасад, а потім будують заново. Планування при цьому повністю змінюється, а історична цінність будови після такої реконструкції ставиться під великий сумнів.
Майдан Маяковського з усіх боків обгороджено, тому там можна посидіти і відпочити в спокої.
Вентиляція в метро.
* * *
На закінчення цього короткого оповідання поговоримо про міські люки. На кришці кожного люка знаходяться літери, які позначають його призначення, тому робочі завжди точно знають, куди їм потрібно залізти. Наприклад, ГВ або В позначає водопровід.
К — побутова каналізація.
ГТС — міська телефонна мережа.
Знак гідранта на стіні (ПГ) і люк Д — дренажна каналізація (відтік дощової води).
Коли наступного разу вийдете на вулицю, заради інтересу зверніть увагу на розмітку на стінах. Ці таблички і літери, незважаючи на свою всюдисущість, залишаються для більшості людей загадкою, проте містять усю необхідну інформацію для міських служб (ВР — водостічна решітка).