Непарадний Вільнюс
Вільнюський повіт, Литва, грудень 2015
Google Карти, Яндекс.Карти
Головна проблема з «європейським» Вільнюсом, про який я написав у минулому оповіданні, полягає в тому, що вся ця краса з бароко, мостовими і кав’ярнями займає дуже маленьку в порівнянні з рештою міста ділянку площею приблизно 1 на 1,5 кілометра. Варто вам звідти піти, як романтика закінчується і починається проза життя. Оскільки в місті у мене був тільки один день (та ще й дуже короткий, з огляду на те, коли в цей час темніє), особливо довго по нетуристичному Вільнюсу я не ходив. Втім, для загального враження вистачило і години.
Для більшості своїх жителів Вільнюс виглядає так.
При цьому, щоб побачити таку реальність, навіть не обов’язково йти з центру, бо там теж знайдеться купа місць, де вам не захочеться діставати фотоапарат.
Навіть у центрі дороги не завжди хороші, а будинки — не завжди відреставровані.
Навіщо ви це знімаєте, сходіть краще на Кафедральний майдан.
Прості вільнюські двори.
Це — самий-самий центр міста.
Турист легко потрапить у таке місце, якщо захоче десь зрізати шлях.
Двір — для автомобілів.
Чим далі ми відходимо, тим менше Європи і все більше проступає совок.
Але це ще квіточки. Пам’ятайте Вільнюс-сіті? Хмарочоси, зарядка для електромобілів, скло?
Просто подивіться в інший бік.
Вільнюс — місто контрастів.
П’ять хвилин пішки — і суцільна етнографія.
То був приватний сектор. Давайте перейдемо вулицю і подивимося на район з панельними багатоповерхівками.
Нда...
Що тут сказати?..
Десь в Євросоюзі. Вгадаєш країну по фотографії?
Бруд, вибоїни, автомобілі на газонах.
Калюжі.
Чому асфальт не ремонтують?
Глухі залізні двері, розбитий тротуар і бездомний котик — усе як у високодуховних людей.
Буває, звичайно, краще, але не набагато.
Дитячий садок типово пострадянський.
Хороший новий будинок.
Правда, від решти району відгородився парканом.
Не все, звичайно, так погано. Сміття збирають роздільно, хоча не завжди.
Іноді газони огороджують стовпчиками, що захищає їх від перетворення в стоянку.
Ще двори.
Вулиці.
Деякі будинки відремонтовано й утеплено. У Литві існує 3 способи керування багатоквартирними будинками. У мешканців є право взяти справу у свої руки, сформувавши керуюче товариство і самостійно приймаючи всі рішення — таким чином керуються приблизно 19% всіх багатоквартирних будинків. Іноді мешканці укладають угоду про спільну діяльність (1%), у цьому випадку не потрібно створення товариства. Найпопулярніші адміністративні підприємства (80%), які створюються органами місцевого самоврядування (таке буває, коли мешканці не хочуть займатися будинком самостійно). Цікаво, що керуючі товариства найгірше створюються в районах, де переважають російськомовні — останні найменш схильні проявляти ініціативу в управлінні багатоквартирним будинком, вважаючи за краще, щоб все робила адміністрація. Нічого не хочу цим сказати, просто статистика.
Широкі вулиці, які часто можна перейти тільки під землею (або взагалі не можна).
Пам’ятник соціалістичного модернізму (1965) — будівля спортивної арени. У 2004 році була закрита і з тих пір стоїть забитою. Пам’ятаю ці стандартні плити із закругленими кутами, які були у всіх містах СРСР.
Так виглядає повсякденність однієї маленької східноєвропейської країни. Втім, не треба закладати в ці слова занадто багато іронії. Зрештою, приєднання до Євросоюзу абсолютно не означає, що у вас наступного же дня все повинно чарівним чином стати, як у Швеції. Це скоріше як вибір шляху, а скільки доведеться ним іти, перш ніж удасться прийти до того, до чого інші країни йшли багато десятиліть — уже інше питання. Набагато важливіше інші речі, у першу чергу — адекватні і працюючі закони, що гарантують свободу особистості, що заохочують підприємництво і натуральний розвиток. Десь вулиці можуть бути чистішими і більш упорядкованими, але за цим видимим благополуччям ховатиметься той факт, що країна не тільки бідніша, але й застрягла у своєму розвитку, що набагато гірше.