Політ Москва—Сочі

Росія, травень 2016

У Сочі з Москви летіти 2 години. Рано вранці вилітаємо з Шереметьєво на літаку Airbus A321-200 з бортовим номером VQ-BOI. Я вибираю місце біля вікна, завбачливо по правому борту (зліва буде сильно світити сонце). Літак злітає на схід, але потім розвертається і огинає місто із заходу. Літати над Москвою дозволено тільки Путіну.

Москва

Швидко пролітаємо над московськими передмістями. Зеленоград.

Зеленоград

Крюково.

Крюково

Котеджні селища Льялово і Нікольскоє. Справа видно трасу М-11.

Льялово і Нікольскоє

Відмінний вид на Серпухов.

Серпухов

А потім — на Тулу.

Тула

Місто Кірєєвськ Тульської області.

Кірєєвськ

Потім усе закриває щільна хмарність, що триває до самого Краснодарського краю. Прямий шлях перетинає південний схід України, але літак його огинає. Місто Тимашевськ (Краснодарський край).

Тимашевськ

Станиця Єлизаветинська, західне передмістя Краснодара. У тих, хто ліворуч, відкривається гарний вид на само місто, але я не в їх числі.

Єлизаветинська

Сідаємо в Адлері. Захід на цей аеропорт дозволений тільки з боку моря (а зліт — тільки в бік моря). Правило діє з 1962 року, коли пасажирський Ан-10 розбився, зіткнувшися з горою.

В аеропорту стоїть Іл-18 зі спецзагону «Росія», що займається забезпеченням перевезень перших осіб держави. Іл-18 — дуже старий літак, більшість комерційних бортів було списано ще в кінці 1970-х — початку 1980 років. Цей — один із останніх літаючих літаків такого типу, але використовується не для перевезень персоналу, а для якихось спеціальних утилітарних функцій (можливо, забезпечення урядового зв’язку або щось типу цього), через що поки не списується.

Іл-18

Крім нього в аеропорту стоять ще кілька спецбортів і військові вертольоти — на наступному тижні тут почнеться урядовий саміт АСЕАН.

Аеропорт Сочі

Але в цілому в аеропорту досить порожньо.

По виході з безпечної зони аеропорту відразу починається російська народна аеропортова гра «Відбийся від таксиста». Пасажира обліплюють жлобського виду мужики, що повторюють спеціальне заклинання: «таксі-таксі-таксінєнадо?» Зазвичай я роблю пику сокирою і проходжу повз, але тут, намагаючись зорієнтуватись, як пройти на поїзд, уступив у розмову з характерним пузатим і вусатим мужиком. Між нами зав’язується діалог:

- Таксі-таксі-таксінєнадо?
- Ні.
- Що шукаєш, синку, давай підкажу, це безкоштовно.
- Електричка де тут?
- А куди тобі треба?
- На електричку!
- Електричка тільки о 4 годині! Давай, швидше довезу. Куди тобі?
- Та в Сочі.
- Вулиця яка?
Називаю вулицю.
- Немає там такої вулиці.
- Є, он, на карті (показую телефон).
- Давай довезу, всього за

Помилка на сайті: неможливо показати перелік валют, оскільки функцію currencies() не визначено. Криворукий автор випадково затер потрібний файл. Бекапи, гіт - ні, не чули :(

.
- Яндекс-таксі

просить.
- Ну і ще

подача в них.
- Яка ще подача? Завжди скільки написано, стільки і списують.
- У нас в’їзд в аеропорт

. Ти більше заплатиш, а я тебе за 1 000...
- Де електричка?
- Та яка електричка?! Що ти, чотири години сидітимеш там?
(Знову дивлюся на телефон) — Електричка через 20 хвилин.
- Ти зараз за цю електричку віддаси

. А там ще

за таксі від вокзалу. Те на те й вийде, а так швидко прямо до місця.
- Написано електричка

, таксі

.
- Блін, от що ви за люди! Ось перед тобою людина жива стоїть, говорить з тобою, а ти там у цю хрень свою уткнувся, фігня якась. Що за БЕЗДУХОВНІСТЬ у вас у Москві вашій.
- До побачення!

Приходжу на станцію, купую квиток до Сочі. Цікаво, що половина ціни квитка — проїзд від аеропорту до вокзалу Адлера, хоча відстань усього 3,5 км, а інші 23 км до Сочі коштують стільки ж. Сідаю в поїзд — до Олімпіади місто отримало хороші сучасні електрички.

Електричка

Їдемо в так звану «південну столицю».

Адлер

Залізниця йде вздовж моря, але про неї я розповім пізніше.