Сайт Юрія Міхеда (a.k.a. juras14)

Європа 2014, ч. 8. Лейпциг

Саксонія, Німеччина, серпень 2014
Google Карти, Яндекс.Карти

Після поразки в другій світовій війні Німеччину було розділено союзниками на 4 зони окупації — американську, англійську, французьку і радянську. Cоюзництву незабаром прийшов кінець — демократичним країнам і тоталітарному СРСР було не по дорозі. У 1949 році на західних зонах окупації було сформовано Федеративну Республіку Німеччини, а на радянській — так звану «Німецьку Демократичну Республіку» (НДР). Таким чином, утворилося 2 німецькі держави, одна з яких (ФРН) пішла по шляху демократичного розвитку і капіталізму, друга (ГДР) — стала авторитарною маріонеткою СРСР. У 1989 році впав Берлінський мур, а рік потому НДР припинила існування і увійшла до складу ФРН. Але 40 років життя при соціалізмі призвели до того, що навіть через 25 років східні землі набагато біднішими за західні. Не зважаючи на 1,6 трильйона євро, виділених за цей час на відновлення економіки колишньої НДР, у цих регіонах продовжують зберігатися більш низькі доходи і більш високе безробіття, через що молоді та ініціативні люди воліють мігрувати на захід країни.

Лейпциг знаходився на території НДР. Відмінності від західної Німеччини моментально кидаються в очі — звідусіль дихає привид покійного соціалізму. На в’їзді в місто нас зустрічає мікрорайончик з «коміблоків» — добре знайомих усім нам типових панельних багатоповерхівок.

Лейпцизький мікрорайон

 

Архітектура радянського мікрорайону. Будівля школи.

Школа

 

Але хоч архітектура й рідна, упорядковано все зовсім не по-нашому.

Алея

 

Якщо в нас двір зазвичай представляє себе забитий під зав’язку автомобілями пустир, тут усе по-людськи.

Двори

 

Замість заклеєною гівнооб’явами укріпленої залізної застави — скляні двері. Газон, камінчики — 40 років це багато, але недостатньо, щоб з німця зробити росіянина.

Вхід в під'їзд

 

До будинків прибудовано ліфти, які не передбачено початковим проектом — не можна ж примушувати пенсіонерів та інвалідів ходити по сходах на 6 поверх.

Ліфти

 

Лоджії ніхто не скліть, зате на них прийнято робити навіс, а до поручнів прикріплювати квіткові скриньки.

Балкони

 

Їдемо до центру.

Вгадай країну по фотографії

 

Спадщина розвиненого соціалізму з німецьким відтінком.

Погана дорога

Архітектура соціалізму

Коміблоки

 

Де ще в західній Європі можна зустріти такі мальовничі пустирі прямо в центрі?

Пустир

 

Повз проїжджає всім нам знайомий старий чеський трамвай Татра Т4Д, одна з найпоширеніших моделей у східній Європі та на території колишнього СРСР.

Трамвай Татра Т4Д

 

Трамваї ходять по 3 вагони, до двох старих причеплено один сучасний.

 

На світлофорах зустрічаємо дуже нестандартну піктограму. Цей чоловічок був придуманий східнонімецьким дорожнім психологом Карлом Пеглау і в 1961 році прийнятий в якості стандартного зображення для пішохідних світлофорів у НДР, яке народу сподобалося і швидко прижилося. У 1980-х роках МВС НДР запропонувало використовувати його в освітніх цілях — Ampelmännchen з’явився в дитячих іграх, книжках і мультфільмах, які транслювалися в передачі «Пісочний чоловічок» (східнонімецький аналог «На добранiч, дiти»). Після німецького об’єднання почалася уніфікація шрифтів і піктограм, яка по суті позначала заміну східнонімецьких варіантів західнонімецькими. Світлофорний чоловічок почав зникати з вулиць міст і з дитячої освіти, що призвело до суспільного запиту на збереження його як частини східнонімецької культури. На початку нульових Ampelmännchen став повертатися на вулиці міст сходу. У Берліні, частина якого ніколи не жила при соціалізмі, можна зустріти обидва варіанти.

Світлофорний чоловічок НДР

 

Червоно-велосипедна версія.

Червоний чоловічок із велосипедом

Трамвайний знак

 

Пару раз зустрів нижню секцію.

Нижня секція і стрілка

 

Дозволена парковка на тротуарі.

Парковка на троутарі

 

Історичний центр непогано відновлено.

Вулиці

Ринковий майдан

 

 

Рекламна розтяжка.

 

Ще одна річ, яка після західної Європи кидається в очі — повна відсутність представників інших рас. Східна Європа бідніша за західну, і антиіммігрантські настрої там сильніше, тому іммігранти сюди їдуть неохоче.

 

Громадський транспорт розфарбовано в жовто-сині тони. Прапор Лейпцига абсолютно ідентичний прапору України, з тією лише відмінністю, що в середині зображено міський герб (будівля — міський вокзал).

Вокзал

 

Приємний суспільний простір.

Громадський простір

 

Карикатурна скульптура «Вікова хода» (Der Jahrhundertschritt, автор — Вольфганг Маттоєр), що символізує дві тоталітарні ідеології, нацизм та комунізм, у полоні яких Німеччині довелося побувати протягом 20 століття. Маленька, майже загублена голова пам’ятника натякає, що першою ознакою любителів марширувати і салютувати є відсутність мізків.

«Вікова хода»

 

Старовинна колонка.

Старовинна колонка

 

Художники оформляють вулицю.

Художники

 

Роздруковані зразки.

 

Цікава затія — робити в будівельних парканах вікна, щоб задовольнити цікавість перехожих.

Чоловік дивиться на стройку

 

Панно за демократію.

Freiheit

 

Гідрант

DRG

Вуличний артист

 

Трамвайна зупинка.

Трамвайна зупинка

 

Безліч велосипедів.

 

Єврохрущовка.

Єврохрущовка

 

Електробудка.

Будка

 

Переїзд.

 

Тигроцикл.

 

Кря-кря.

 

Далі — Берлін, кінцева точка подорожі для більшої частини нашої групи.

Ельба