Каунас

Каунаський повіт, Литва, грудень 2015
Google Карти, Яндекс.Карти

Що може бути краще Різдва в Європі? Подумавши так, я вирішив по дорозі на північ на пару днів зганяти в Литву. Адже вона вже 11 років як Європа, а їхати зовсім близько, плюс мені було дуже цікаво дізнатися, наскільки європейськими встигли стати країни, які колись були частиною СРСР, і як ідуть їхні успіхи в подоланні розрухи соціалізму.

Щоб трохи заощадити на квитках і не платити додатково за готель, я вирішив їхати поїздом. Єдиний поїзд, яким можна доїхати з Москви до Вільнюса — 029 Москва-Калінінград (литовський поїзд Москва-Вільнюс був недавно скасований). Квитки дуже дорогі — плацкарт туди-назад коштував аж

Помилка на сайті: неможливо показати перелік валют, оскільки функцію currencies() не визначено. Криворукий автор випадково затер потрібний файл. Бекапи, гіт - ні, не чули :(

Помилка на сайті: неможливо показати перелік валют, оскільки функцію currencies() не визначено. Криворукий автор випадково затер потрібний файл. Бекапи, гіт - ні, не чули :(

У перший день було вирішено з’їздити в Каунас (у цьому місті я зустрічав з батьками 1992 рік, але з тих часів нічого не запам’ятав, тому цей візит був як перший). Незважаючи на 25 грудня на календарі, прогноз цілий день обіцяв дощ, тому я залишив квадрокоптер у камері схову, і поїхав туди на електричці, яка дуже сподобалася. Локомотиви і вагони чеські («Škoda Vagonka»), склади короткі, із 3 вагонів, але в кожному по 2 поверхи, є сидіння 1 і 2 класу, у кожного крісла є розетка. Не вистачало тільки вай-фаю. Квиток у 2 клас на напрямку Вільнюс-Каунас коштує

Помилка на сайті: неможливо показати перелік валют, оскільки функцію currencies() не визначено. Криворукий автор випадково затер потрібний файл. Бекапи, гіт - ні, не чули :(

Рейковий автобус — ідеальне рішення для ліній з малим пасажиропотоком.

Назва міста має литовське походження, хоча назва «Каунас» стала використовуватися в українській мові лише за радянським часом (до цього використовувалося традиційне слов’янське «Ковно»). У місті є гарний історичний центр, розташований в протилежному кінці від вокзалу (щоб туди потрапити, доведеться пройти або проїхати все місто).

Міський майдан.

Збереглося багато історичних будівель і церков. За часів Великого Князівства Литовського Каунас був столицею Троцького воєводства, під час Російської імперії — центром Ковенської губернії, а в 1922—1939 роках — фактичною столицею першої Литовської республіки (юридично столицею був Вільнюс, який у той час знаходився в складі Польщі).

Місто стоїть на річці Німан, відомої в Литві як Немунас.

Поруч із центром знаходиться Ковенський замок 14 століття, за часів Великого Князівства Литовського колишній фортпост в обороні проти хрестоносців з Тевтонського ордена. Сьогодні збереглася приблизно третя частина фортеці. Нещодавно вежа була реконструйована, це було зроблено так, щоб було видно, де історична частина, а де сучасна, що є правильним підходом — з одного боку, це дає уявлення про те, як об’єкт виглядав раніше, з іншого — чесно розмежовує історичну частину і новобуд. На прикладі вежі добре видно, що замок в різні епохи реконструювався не раз.

Пам’ятник князю Вітовтові (репліка статуї, що стояла тут в 1932—1952 рр.), при якому князівство досягло найбільших розмірів, і спільно з Польщею розбило Тевтонський орден. Князь попирає 4 ворогів — німецького лицаря, московського витязя, татарина і поляка. Історична міфологія Литовської республіки обертається навколо постулату про те, що Князівство було державою литовців, але історична точність цього викликає сумніви. Насправді ВКЛ було багатонаціональною державою, яку населяли предки багатьох сучасних народів — не тільки литовців, а й білорусів, українців, поляків та інших. Вважати сучасну Литву єдиною спадкоємицею ВКЛ історично невірно, литовці не були в князівстві єдино домінуючою нацією. Багато про що говорить той факт, що в діловодстві князівства використовувалася аж ніяк не литовська, а західноруська мову (самоназви: «руский языкъ», «руска мова»), сучасними нащадками якої є білоруська і українська.

Але вистачить історії, адже нас більше цікавить сучасність. Подивимося, що це місто уявляє з себе сьогодні. Скажу відразу: моїх очікувань побачити тут Європу воно не виправдала. Якщо зайти за ріг, відразу бачиш, що навіть історичний центр знаходиться далеко не в задовільному стані.

Іноді прямо Абхазія якась.

Буквально в декількох кроках від головного майдану можна побачити таке.

Або таке. Розбита бруківка, стіни обвалюються.

Загальне враження від Каунаса — звичайне пострадянське місто. За мірками Росії — ОК, за мірками Європи — бідна околиця.

Головна пішохідна вулиця, алея Лайсвес (laisvė — свобода).

Велика церква на попередній фотографії на початку вулиці — храм Святого Михайла Архангела, робота архітектора К. Лимаренка. Будинок побудований у неовізантійському стилі, через що можна помилково подумати, що це православний храм. Насправді він католицький. У Литві близько 80% населення сповідують католицизм, що сильно відрізняє її в цьому плані від Латвії та Естонії, де серед титульних націй більше поширене лютеранство, а через набагато більший відсоток росіян також поширене православ’я.

До речі, про росіян. Литва була єдиною прибалтійської республікою, яка після відновлення незалежності надала громадянство всім жителям ЛитССР, уключаючи тих, кто приїхав туди за часів СРСР. Але литовцям прийняти таке рішення було просто — російськомовні становили лише 12% населення республіки, і, таким чином, не могли вплинути на загальний вектор розвитку країни. Росіяни Литви були також сильніше інтегровані — перебуваючи в такій меншості, вони були змушені краще знати литовську мову. В Естонії і Латвії ситуація була іншою — російськомовні становили відповідно 35% і 42% населення, більшість не знала мов титульних націй і була від них культурно відчужена. Естонці і латиші небезпідставно вважали, що така велика кількість російськомовних, володіючи виборчим правом, почне успішно протидіяти політиці євроінтеграції та національного відродження, тому громадянства їм вирішили не давати.

Будинки, побудовані вже в пострадянський період.

Дуже класне будівля в стилі модерн — католицька Церква Воскресіння Христа, зведена на пагорбі. Заснована в 1930-і роки, з 1952 по 1988 всередині будівлі знаходився радіозавод. На даху розташований оглядовий майданчик з гарним видом на місто, але я туди не встиг.

Взагалі по місту розкидано досить багато цікавих старих будинків різних стилів і епох, і різного ступеня збереження.

Багато тротуарів викладено плиткою, але, схоже, це було зроблено дуже давно, тому що вона часто нерівна і обшарпана.

У цілому тротуари так собі.

Щоб наблизитися до Європи, для галочки намалювали велосипедну доріжку. Стовп на шляху? Кому він заважає, велосипедистів усе одно немає.

Парковки в центрі платні, це правильно.

Парковки якісь дивні — розділеного простору в півтори ширини автомобіля, причому вставати потрібно поперек. У результаті частина машини перекриває вулицю, а частина — тротуар. Буває, що тротуар настільки вузький, що при наявності машин по ньому складно пройти.

Іноді машини стоять просто на тротуарах.

Зустрілося кілька підземних переходів, що дісталися в спадок від СРСР, від яких ніхто не поспішає позбуватися, хоча це погано.

Через погане покриття і дренаж у місті багато калюж.

Двори теж не мають чим похвалитися, вони розбиті і без покриття. Машини виносять землю на вулиці, через це в місті брудно. Та ж сама проблема, що і в Росії.

В’їзди у двори завжди огороджено половинчастими трикутними воротами.

Смітники зустрічаються як для роздільного збору (як виняток), так і звичайні, для змішаного. У міських комунальників цікавий логотип у вигляді обертового валика машини для чищення вулиць — його наносять на все мусорки. «Švara» з литовської перекладається як «чистота».

Місцева особливість — поштові скриньки розташовуються не в під’їздах, як прийнято на території колишнього СРСР, а зовні, на стіні будинку або на паркані.

Це стосується навіть хрущовок.

Іноді можна побачити підвішені ліхтарі (як у Данії).

Каунаський стріт-арт і мурали.

Красиві деталі.

Дорожнє покриття на основних вулицях хороше, хоча розмітка є не всюди.

На другорядних — як пощастить.

На переходах часто малюють не зебру, а рисочки по краях. Економлять фарбу.

Для громадського транспорту є виділені лінії.

У Каунасі ходить тролейбус, або старі чеські Škoda 14Tr (їх можна побачити в багатьох містах, включаючи навіть Сан-Франциско), або нові польські Solaris Trollino 12 (або автобуси тієї ж фірми). У всіх над кабіною прикріплено якісь прапорці — Литви, ЄС або тролейбусного парку.

Маршрутки теж є.

Поштові скриньки Литовської пошти.

Таксофони відкриті і закриті.

Піктограми на знаках дуже схематичні.

Світлофор.

Іноді зустрічаються більш-менш пристойні, «європейські» ракурси.

Але в цілому якось так — депресивненько.

Вимова литовської мови звучить дуже схоже на слов’янські. Якщо не прислухатися, здається, що говорять російською (у латиській вимова й інтонації зовсім інші).