Італія 5. Мілан

Ломбардія, Італія, травень 2009
Google Карти, Яндекс.Карти

Сестра порекомендувала до Мілана не їхати, бо якщо не вважати Міланського собору, то нічого особливо цікавого там, за її словами, не було. Але я вже давно зробив висновок, що нецікаві міста можуть бути тільки в Північній Америці, і тому її порадою вирішив знехтувати. Хоча б для різноманітності.

Різноманітність відчулося відразу. Їдеш по трасі, а навколо замість гір із містечками і виноградниками всякі електростанції, заводи й хай-тек.

Усі автостради в Італії платні. Коли ти виїжджаєш на дорогу, автомат видає спеціальний талон. При проїзді через пункт збору оплати талон сканується, і таким чином стає відомо, скільки потрібно заплатити. Тому, в’їжджаючи на платну дорогу, належить завжди переконуватися, що є готівка. Ціни досить високі, наприклад, проїхати від Флоренції до Мілана (280 км) і назад обійшлося в

Помилка на сайті: неможливо показати перелік валют, оскільки функцію currencies() не визначено. Криворукий автор випадково затер потрібний файл. Бекапи, гіт - ні, не чули :(

Цього разу я прийняв мудре рішення залишити машину на околиці, а в центр добратися на метро.

Міланський собор — собор як собор. Після кількох днів в Італії архітектурні шедеври з-за своєї великої кількості стають чимось на зразок заднього плану. Тому давайте поглянемо на місто.

Мілан — фінансова та економічна столиця Італії. Тут розташовуються різні фінансові та торговельні компанії і промислові підприємства. Тому він сильно відрізняється від міст півдня.

Якщо на півдні — сільське господарство, бідність і мафія, то тут — промисловість, гроші і евроспіріт.

Замість старих крихітних Фіатів — великі і дорогі автівки.

Будується «елітне» житло.

Багато широких вулиць і проспектів.

Так усе акуратно.

Годинники від хвилин відокремлюють комою. Проїзд заборонено всім, крім громадського транспорту та веліків, що дуже правильно.

Багато народу і дорогих магазинів.

Але й шикарної старовини тут теж навалом.

І стан у неї не в приклад краще, ніж у Неаполі.

І набагато чистіше і акуратніше.

Віконниці на вікнах теж далеко не всюди — проблема крадіжок не стоїть так гостро.

Дуже багато трамваїв самих різних типів. Усі вулиці з рейками вимощено великим червоним каменем. Старі трамваї з Мілана можна зустріти також у Сан-Франциско.

Міська трамвайна система — одна з найбільших в Європі.

Рейки всюди.

Для трамваїв існують спеціальні світлофори.

Це найдовші трамваї з усіх, які я бачив — у них аж сім вагонів, скріплених «гармошкою» — цілий поїзд.

Для собакарів є спеціальні обгороджені ділянки, де дозволяється зняти свого вихованця з повідка. Ще одна дрібниця, про яку в Росії можна тільки мріяти.

Міланська фортеця — замок Сфорца — своїм виглядом сильно нагадала Кремль, що цілком зрозуміло — остання реконструкція Кремля проводилась під керівництвом італійських зодчих (П’єтро Соларі).

Усередині виявився американський гідрант.

Веліки в прокат з автоматичною оплатою.

Галерея Віктора Еммануїла II нагадала ГУМ.

У центрі цього ГУМу є мозаїка з биком, з яким пов’язана місцева прикмета — якщо встати каблуком на член бика, повернутися, і загадати бажання, то воно здійсниться. Через це бідний бик уже давно став коровою. Але ваш покірний слуга, не вірячи ні в які прикмети про бажання, не став мучити тварину, а тільки обмежився фотографуванням якоїсь телиці в процесі.

Після чого було вирішено піти відпочити на майдані.

Однак, відразу почали підходити якісь негри, випрошуючи 5 євро «на допомогу Африці», а за ними прийшли араби, пропонуючи нібито безкоштовний корм для голубів. Псувати хороший вечір спілкуванням із «новими європейцями» не хотілося, тому я поїхав на околицю за машиною.