Європа 2014, ч. 7. Франкфурт-на-Майні
Гессен, Німеччина, серпень 2014
Google Карти, Яндекс.Карти
Франкфурт-на-Майні («на Майні» додається для того, щоб відрізнити його від Франкфурта-на-Одері, невеликого містечка на кордоні з Польщею) — німецький Нью-Йорк. Місто хмарочосів, величезних грошей, банків, білих комірців, фінансова столиця Європи, де розташований Федеральний банк Німеччини, і Європейський центральний банк, що емісує євро, а міський аеропорт є одним з головних хабів континенту та світу.
Ділові квартали квадратні й сумні.
Стерильно, як центр Лос-Анджелеса (хмарочоси в середині — штаб-квартира Дойчебанку).
У робочий день на вулиці багато людей у діловому одязі.
Тут знаходиться Європейський центральний банк, який займається емісією євро. Не всі знають, що є країни, які входять до складу Євросоюзу і не використовують євро, а також країни, які не входять, але використовують.
На щастя, діловими районами це місто не обмежується. Насправді воно мені дуже сподобалось. Воно дуже різноманітне і космополітичне, скрізь відчувається, що на дворі 21 століття, а ти — в одному з центрів світу.
Подекуди причаїлася старовина.
Слово «старина» все ж треба взяти в лапки — всі ці будівлі було побудовано в другій половині 20 століття. Під час війни авіація союзників зрівняла Франкфурт із землею.
Тому практично вся історична архітектура є репліками будівель, які стояли тут до 1944—1945 років.
Центр старого міста, майдан Рьомерберг. Усі будинки було знищено під час війни і збудовано заново.
У даний час історичний квартал відновлюється. У 2007 році було розібрано гігантську офісну будівлю Технічної ратуші, що стояла між Собором святого Варфоломія і майданом (там, де на фотографії знаходиться лівий кран), завдяки чому звільнився досить великий простір у Старому місті, на якому було вирішено відновити історичне планування вулиць і побудувати 35 нових будівель, частина яких будуть репліками старих, а частина — спроектована на конкурсній основі. Здійснення проекту вартістю 120 мільйонів євро було розпочато в 2012 році.
(Церква на передньому плані — церква святого Павла, де в середині 19 століття збиралася Франкфуртська асамблея, перший в історії Німеччини виборний орган влади. Саме цей парламент запропонував використовувати чорно-червоно-жовтий триколор в якості прапора об’єднаної демократичної Німеччини.
Сподіваюся, коли-небудь і в Мінську знесуть Палац Республіки і тим більше потворний совковий житловий комплекс на Немизі, і замість них відновлять те, що стояло там раніше.
Майдан Гауптвахта. Hauptwache в перекладі з німецької означає «головний караул» (цікаво, як значення слова «гауптвахта» в російській та українській мовах поступово змінювалося, спочатку використовуючися в споконвічному значенні, потім почавши позначати будівлю караулу, і, нарешті, військову в’язницю). Невеликий будинок у центрі (1730, відновлено в 1954) розміщував штаб-квартиру міської міліції (тобто громадянського ополчення).
У соборі святої Катерини на гауптвахті можна послухати орган — на ньому грають два рази на тиждень, вхід безкоштовний для всіх бажаючих. Я дуже вдало потрапив на концерт, випадково наткнувшись на оголошення. Зізнаюся, що обожнюю органну музику за її величність і драматичність, і асоціюється вона в мене в першу чергу саме з німецьким світом. Орган є найвеликшим і найбільш механічно складним з усіх існуючих у світі музичних інструментів (більша частина його пристрою прихована від наших очей, рекомендую про це почитати — ви здивуєтеся, наскільки воно складне). Кількість труб у ньому може бути від декількох десятків до десятків тисяч, їх настройка триває місяцями, а кафедра («пульт управління») органіста, що грає і руками, і ногами, нагадує кабіну літака; не менше складна механіка, що зв’язує клавіші з клапанами труб (зараз, щоправда, частіше використовуються електронні механізми). На фотографії, там де труби починають звужуватися, можна побачити прямокутні отвори — саме через них виходить повітря, що закачується в спеціальні дерев’яні короби. Для подачі повітря зараз використовується електродвигун, у старі ж часи кілька чоловіків протягом усього концерту безперервно закачували його своїми силами за допомогою хутра.
Телевежа.
На вершині Майнтурма («Майнської вежі», хмарочоса в центрі міста, де є оглядовий майданчик) збираються знімати репортаж.
Місто зверху. Вокзал.
Панорама зверху. На ній видно весь центр.
Панорама на інший бік.
Панорама з пішохідного моста (Унтермайнбрюкке).
Архітектор торгового центру МайЦайль поділив на нуль.
Цайль (Zeil) — головна пішохідна алея міста.
Картина на стіні будинку.
Іноді зустрічаються жебраки, завжди неєвропейської зовнішності (турки, румунські цигани або косовари). Схоже, поліція їх не ганяє.
Площа Россмаркт. У центрі стоїть пам’ятник Йоганові Гутенбергу. Говорячи про книгодрукування, потрібно відзначити, що його було винайдено людством двічі — першими його придумали китайці в 9 столітті, європейці ж (в особі Гутенберга) незалежно від них винайшли його близько 1440. Саме тому його не називають винахідником друкарства — адже виходить, що воно вже було винайдено до нього. Але все ж метод Гутенберга був більш просунутим — китайцям була відомо тільки ксилографія, тобто вирізування відбитків з дерева (відбиток вимагав дуже тривалої роботи, а ієрогліфи на ньому, зрозуміло, уже не могли бути використані для інших текстів). Гутенберг ж придумав друк рухливими літерами — сторінка набиралася опуклими, відбитими буквами, що відтискалися на папері за допомогою преса, після чого літери могли використовуватися повторно для набору інших текстів.
Оперний майдан.
Вежа Ешенгеймер (Ешенхаймер) з воротами, які колись служили входом у місто (початок 15 століття). Сторожових веж раніше було багато, але їх було знесено на початку 19 століття. Ця будівля пережила війну.
Електроскриньки.
На вулицях багато велосипедів.
Стара телефонна будка.
Нова телефонна будка.
Трамваї (одноразовий квиток коштує від 1,60 до 2,60 євро).
Знак «пішохідна зона» — на цей раз тут жінка і дівчинка.
Nur bei grün den Kindern ein Vorbild (приблизне значення — «подавайте дітям приклад, переходячи тільки на зелене»).
До табличок вулиць прикріплено номери будинків, розташованих у кварталі (до наступного перехрестя).
Скрізь у Німеччині майже в кожного перехрестя висить така пластмасова урна.
Штучна нерівність.
Реклама сигарет прямо на вулиці. «Попередження МОЗ» настільки нейтральне («куріння може бути смертельним»), що виглядає чистою умовністю. Загалом, воно завжди є умовністю — ці написи ще жодного курця не відучили від шкідливої звички. Якщо 100 раз повторити «куріння викликає рак легенів» або сто раз побачити фотографію людини з діркою в горлі, це стає безглуздою жуйкою і фоновим зображенням. Це не означає, що такі написи не потрібні, але означає, що до боротьби з курінням треба підходити комплексно і з розумом.
Німецькі автомобілі пожежної охорони пофарбовано в цікавий оранжево-червоний «флуоресцентний» відтінок.
Цікава конфігурація світлофора.
Роздільні урни і скринька для старого одягу.
Найвідомішим уродженцем міста є великий німецький поет, мислитель і вчений Йоганн Вольфганг фон Гете. У його будинку (на фото) знаходиться музей, який я відвідав. У Франкфурті народилися багато інших відомих людей — наприклад, психіатр і невролог Алоїз Альцгеймер (дослідник хвороби старечого недоумства) і філософ Артур Шопенгауер. Мало хто знає, що саме тут народилася Анна Франк — у 1933 році її сім’я втекла з Німеччини, рятуючися від переслідування нацистів.
Будинок Гете теж не оригінал — 22 травня 1944 в нього влучила авіабомба, після чого від нього залишилися тільки бічні стіни. Однак, експонати усередині справжні, оскільки їх було збережено в іншому місці.
Архітектура деяких житлових районів дуже нагадує таку в колишньому соцтаборі, хоча ми і не в східній частині країни.
Увечері на лавочках сиділи гопницького виду росіяни з пляшками пива, які голосно матюкалися, а недалеко від них — якісь турки. Угледівши мене, турки почали щось кричати. Я розумію німців, коли в них виникають антиіммігрантські настрої.
Смітник кварталу акуратний та огороджений парканом. Присутні баки для різного типу сміття.
* * *
* * *
Діалог між мною і симпатичною жінкою похилого віку:
- Entschuldigen Sie bitte, wie spät ist es?
— Tut mir leid, ich spreche kein Deutsch...
— Aber Sie sprechen Deutsch nun :-)
— Jaaa... (дістаю телефон) Es ist fast drei.
— Vielen Dank! :-)
Коли ж я нормально вивчу цю мову?