Копенгаген. Деталі.

Ховедстаден (Столичний регіон), Данія, листопад 2015
Google Карти, Яндекс.Карти

Данія абсолютно незрівнянна. У моєму списку найкращих країн вона поки що зайняла перше місце, потіснивши навіть Нідерланди. Тут неймовірно красиво і зручно. Данія це приголомшлива інфраструктура, хороша архітектура, максимально дружнє до людини міське середовище, перемога велосипеда, чистота і доброзичливі люди. Єдиний недолік Данії — це одна з найдорожчих країн світу, тому навіть якщо ви дуже невибагливий турист, заощадити у вас не вийде.

У Копенгаген я прилетів два місяці після поїздки в Німеччину. На вулиці був листопад, по-своєму гарний час для подорожей — вже прохолодно, але ще не по-зимовому, на вулицях майже немає туристів, але всюди вже панує настрій наступаючих свят. Зазвичай я беру напрокат автомобіль і катаюсь по країні, але тут вирішив посидіти в одному місці, тільки пару раз вибравшись у сусідні міста. Оскільки я провів у Копенгагені кілька днів, фотографій вийшло багато, і я вирішив написати кілька оповідань.

Зупинився я на кораблі, побудованому в 1935 році норвезькому галеасі під назвою «Hawila», власники якого здавали його через Ейрбіенбі, щоб зібрати грошей на реставрацію. Варіант був ідеальним — 15 хвилин пішки від аеропорту, 10 хвилин пішки до метро, ​​і всього 35 євро за день, що для Копенгагена дуже дешево.

* * *

Основний засіб пересування по Копенгагену — велосипед.

Велорух настільки інтенсивний, що іноді навіть утворюються пробки.

По всьому місту можна побачити безліч великих велостоянок.

Особливо великі вони біля метро.

Якщо велодоріжки перетинаються з проїжджою частиною, їх фарбують синім кольором.

Міське середовище розроблено з таким урахуванням, щоб у велосипедиста не виникало ніяких незручностей. На сходах передбачені спеціальні пандуси.

Якщо велосипедист на доріжці зіткнеться з пішоходом, винен буде пішохід. Потрібно відзначити, що їх шляхи з тротуарами розділені дуже добре (бордюрамі або перепадом рівня), опинитися там через неуважність складно. Пам’ятаю, що в Нідерландах велодоріжки часто йшли на одному рівні з тротуаром, через що там у мене кілька разів виходило випадково опинитися на шляху велосипедистів.

Часто зустрічаються спеціальні моделі велосипедів, наприклад, з дитячою кабіною.

Як і в багатьох сучасних містах, велосипеди можна взяти напрокат. Велосипеди забезпечені сенсорним екраном із навігацією.

В Європі можна простежити чітку асоціацію — чим краще країна, тим більше в ній велосипедистів. Масова велосіпедізація вирішує відразу дві проблеми — по-перше, розвантажує дороги і транспорт і зменшує забруднення повітря, по-друге, заохочує громадян вести здоровий спосіб життя. Велосипедні країни Європи (держави Скандинавії, Нідерланди тощо) за сумісництвом мають найнижчий відсоток людей, які страждають ожирінням. Усі данці, як і шведи або нідерландці, дуже стрункі й підтягнуті. Коли найзручнішим способом дістатися до роботи є 30-хвилинна поїздка на велосипеді, у вас просто немає варіантів, крім як щодня поєднувати корисне з необхідним. Але для цього необхідна відповідна інфраструктура, яка робить велопоездкі містом зручними і безпечними. Якщо цього немає, ніхто їздити не буде. У США, наприклад, уся інфраструктура зав’язана на особисті автомобілі, тому на велосипедах ніхто не їздить, і ожиріння є національним лихом. До речі, Росія в цьому плані старанно йде американським шляхом, наступаючи на ті ж граблі, які американці зараз намагаються прибрати.

Такий стан справ відбивається в міських світлофорах, у яких є спеціальні велосекції.

Серед світлофорів іноді зустрічаються справжні витвори мистецтва.

Піктограми, коли вони є, стандартно-європейські.

Поширена особливість — світлофор, повішений на натягнутих тросах на середині перехрестя.

Аналогічним чином влаштована система вуличного освітлення. Ліхтарі підвішено над вулицями на проводах (як у Бремерхафені і Ганновері).

Буває навіть по кілька.

Окремо підсвічуються пішохідні переходи (таке вже траплялося в Люксембурзі, Торонто і деяких невеликих містах Німеччини).

Звичайні ліхтарі зустрічаються рідко, швидше як пам’ятники мистецтва.

Ще зразки розмітки.

«Дати дорогу» часто позначається тільки розміткою.

Навіть дуже широкі вулиці обладнано світлофорами, з обов’язковими острівцями безпеки. Підземних переходів у західній Європі немає — їх вигадали комуністи, щоб мучити народ.

Втім, один раз як виняток підземний перехід зустрівся. Він вів у Королівський парк, оточений історичним парканом, біля якого на тому боці не було тротуару, а тільки велодоріжка.

З громадського транспорту раніше були тільки червоно-жовті автобуси.

Зупинки.

Нещодавно також відкрили метро, ​​але поки в ньому готові тільки 2 лінії. Копенгагенський метрополітен, про який я напишу окремо — наймолодший ​​в Європі, і поки тільки будується. Через це будівництва під час мого приїзду було закрито більшість міських майданів.

Вулиця вся перекрита і перекопана, що порушує веломаршрути. Що вони зробили? Проклали тимчасову асфальтову доріжку, дбайливо підстеливши під неї полотно, щоб бруківки не заліпити. А то ж якщо просто перекрити, то людям, страшно сказати, буде незручно!

Частиною мережі громадського транспорту можна вважати систему каршерінгу, представлену ​​тут 400 електричними автомобілями BMW i3 компанії DriveNow. Суть ідеї в тому, щоб ви платите якусь невелику місячну плату, отримуючи натомість можливість у разі потреби користуватись автомобілями на нерегулярній основі. У місті утримувати свій автомобіль дуже дорого, незручно і не особливо потрібно (адже можна їздити на велосипеді або автобусі), а якщо вам усе ж потрібно кудись з’їздити, можна ненадовго взяти його на одній із стоянок каршерінгової компанії.

Для електромобілів обладнано спеціальні зарядні стоянки.

Поштові скриньки певної форми завжди пофарбовані в червоний колір і, як правило, вішаються по 2 штуки.

У Данії поширені зовнішні гідранти. Зовнішній пожежний кран — невід’ємна частина міського пейзажу Північної Америки, але в Європі це рідкість, яка трапляється як виняток. Але тут вони, раптово, виявилися нормою. Форми гідрантів злегка відрізняються (хоча загальний стиль однаковий), а пофарбовані вони завжди в червоно-сріблястий колір.

На попередньому сеті фотографій можна звернути увагу ще на одну річ (пробувши кілька днів у Данії, не помітити її просто не можливо) — на дизайн тротуарів. Данський тротуар завжди викладається двома (іноді трьома) рядами довгастих плит.

Електронний знак.

Данська мова належить до германської групи, тому, якщо ви знаєте німецьку, то зможете іноді розуміти сенс деяких табличок. Є підозра, що «Adgang med hund forbudt» означає ні що інше, як «Zugang mit Hund verboten» (картинка як би підтверджує здогад).

Текст часто дублюють англійською, іноді також німецькою. А шведською не дублюють, бо датська і шведська настільки родинні, що шведам і так все зрозуміло.

Таксофонна будка. Велика рідкість, таксофонів тут майже немає.

Міські урни. У них є власний фірмовий стиль. Подивившись на них, ми бачимо фразу «REN KBH» — «Чистий Копенгаген». Якщо підійти ближче, то прочитається частина фрази, набрана більш дрібним шрифтом: «REN kærlighed til KBH», що перекладається як «ЧИСТА любов до КОПЕНГАГЕНУ».

Сміттєвоз.

Таксі.

Поліціянтів за весь час я побачив тільки 2 рази. Перший раз вони знімалися для телебачення.

Другий — коли поліціянт ішов по вулиці разом із військовим оркестром. А так їх на вулицях не видно взагалі — рівень злочинності дуже низький, необхідності постійно патрулювати вулиці немає.

На передвиборній агітації право-центристська ліберальна партія Венстре обіцяє зробити поліцію сильніше.

Скоро Різдво, тому по місту відкрито ялинкові базари, а на будівлях висять гірлянди.

Екологічна арт-інсталяція на тему.

Скрізь гірлянди, ярмарки, настрій у людей передсвятковий.

Люблю атмосферу передріздвяної Європи.