Італія 3. Флоренція
Регіон Тоскана, Італія, травень 2009
Google Карти, Яндекс.Карти
Після Риму на всю решту часу було прийнято рішення зупинитися у Флоренції. Причин було дві: по-перше, зручне розташування — вона була приблизно на одній відстані від Венеції, Мілана та Пізи, по-друге, тут тоді вчилася з обміну моя сестра (той семестр в Італії вона називає одним із найкращих періодів свого життя).
Туристів тут дуже багато, хоча само по собі місто не дуже велике.
Це пояснюється його величезним історичним значенням. Флоренція була столицею герцогського сімейства Медічі, яке фінансувало найбільш видатних художників і архітекторів Відродження, а в середині 19 століття навіть столицею Італії. Вона зіграла величезну роль у розвитку світової цивілізації — тут жили найвеличніші історичні особистості, у тому числі Галілео Галілей, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Данте, Макіавеллі, Амеріґо Веспуччі і багато інших.
Найкращий вид відкривається з майдана Мікеланджело, що знаходиться на підвищенні. Символом Флоренції є геральдична лілія — як у Квебеку.
Міський ландмарк, собор Санта-Марія-дель-Фйоре. Собор було спроектовано таким чином, щоб у ньому могло поміститися все населення міста (на той момент — 90 000 осіб). Будували його аж 120 років (1296—1418), а потім він ще 40 років стояв без купола, оскільки не могли придумати, як його зробити. Завдання вирішив архітектор і скульптор Філіппо Брунеллескі в 1446.
Статуї на фасаді.
Річка Арно й міст Понте Веккьо (єдиний зі старих флорентійських мостів, уцілілих підчас Другої світової війни).
* * *
У місті добре розвинена велосипедна інфраструктура.
Сестра показала свою найулюбленішу піцерію і багато хороших місць у місті. Потрібно віддати Італії належне — тут немає поганої їжі і поганої кави, Італія — один із найкращих напрямків для кулінарних туристів.
На вулицях розставлено знаки, що попереджають про неприпустимість покупки підробок під відомі бренди у вуличних торговців. Оскільки карати одних тільки продавців контрафакту неефективно, відповідальність увели й для покупців — покупець підробленої сумочки або годинника ризикує отримати гігантський штраф від
Помилка на сайті: неможливо показати перелік валют, оскільки функцію currencies() не визначено. Криворукий автор випадково затер потрібний файл. Бекапи, гіт - ні, не чули :(
доПомилка на сайті: неможливо показати перелік валют, оскільки функцію currencies() не визначено. Криворукий автор випадково затер потрібний файл. Бекапи, гіт - ні, не чули :(
.
Але нелегальних торговців (переважно африканської та близькосхідної зовнішності) все одно багато. Вони торгують або з картонних стендів, або розстеляють на землі покривала. Товар прив’язано до покривала або картонки. При шухері зроблений з коробок стенд моментально складається, а покривало згортається за допомогою мотузок, які не випускаються з рук, і торговець тікає.
Продають в основному підроблені окуляри і дамські сумочки. На одному місці такий продавець стоїть близько 3 хвилин.
Ще один популярний товар — репліки картин епохи Відродження. Швидкість, з якою розкладається (і прибирається) така «виставка-продаж» вражає — це робиться буквально за одну секунду. Дуже шкодую, що не зняв відео. Мені складно зрозуміти, кому може знадобитися весь цей дешевий контрафакт із націнкою стопіцот відсотків, але раз є пропозиція, то є й попит. Те, що їх ганяють — абсолютно правильно, адже податків вони не платять, а що буває, якщо вуличних нелегалів ніхто не обмежує, можна подивитися в Єгипті.
Є, звичайно, і ті, хто заслуговує пари монет у свій кошик. Людина кольоровою крейдою малює на тротуарі фрагмент картини.
Вуличний мім починає представлення, жартуючи над випадковими перехожими. Найцікавіше в нього виходить до того, як навколо збереться натовп.
Геракл схопив Какуса.
Юдит схопила Олоферна.
Статуя Персея на Медузі Горгоні.
Американець Вакх на черепасі.
Хтось зізнається в коханні.
Ідеологічна боротьба (праворадикали vs. антифа).
Місцевий колорит.
Серед міських сувенірів часто зустрічається лялька Піноккіо, оскільки придумав його письменник і журналіст Карло Коллоді, що народився і все життя прожив саме тут. У нас набагато більш відома заснована на «Пригодах Піноккіо» книга «Золотий ключик» Олексія Толстого, хоча вона має численні відмінності від оригіналу. Слово «burattino» в перекладі з італійської означає просто «лялька-маріонетка», але в «Золотому ключику» стало ім’ям власним.
Сміттєві баки.
Вікна більшості будинків захищено такими ж як у Пізі віконницями, тільки там їх фарбують у зелений, а тут — у коричневий.
Електрошафи.
На табличці з позначенням підземного європейського гідранта намальовано надземний американський.
Карликовий автобус.
В автобусах висять попередження про кишенькових злодіїв.
Мікроавтомобіль.
Раритетний Фіат 1100 шістдесятих років.
Світлофор.
Zona a traffico limitato (зона обмеженого руху) добре позначено, і випадково проїхати в неї не можна. На зігнутому стовпі висить камера. Центральні частини італійських міст у більшості випадків мають обмеження на в’їзд — в’їжджати дозволяється тільки місцевим жителям і автомобілям служб доставки. Об’єктивно це правильна міра, оскільки вона зменшує кількість автомобілів в абсолютно не призначених для них історичних міських центрах. Однак, іноземні туристи, що не знають про це, часто через незнання потрапляють на гроші (як сталося й зі мною в Римі і тут). Основне правило, яке потрібно запам’ятати — подорожуючи по Італії на машині, не заїжджайте в центральні частині міст. Якщо у вас там знаходиться готель, необхідно якомога раніше їх про це повідомити — у цьому випадку ваш номер тимчасово внесуть до списку дозволених для в’їзду.
Бруківку намагаються покривати асфальтом.
Колонка.
Автомобіль карабінерів. Карабінери — італійська жандармерія, воєнізований поліцейський корпус у складі збройних сил (вважається одним із родів військ). Їхні автомобілі (катери, гелікоптери тощо) по країні зустрічаються досить часто, по суті, вони дублюють поліцію (яка вважається цивільною службою). Корпус виконує і військові миротворчі місії за кордоном. Бути карабінером в Італії вважається дуже круто й елітно.
* * *
«Могла б — залишилася б тут жити», сказала сестра. Я її розумію.